Розділ 14. (продовження 5)

- Що?

- А ти як думаєш?

- Що ми розмовляємо…, - він зам’явся, але через паузу, закінчив своє речення, - дружньо?

- Ні! Це не дивно! Я неагресивна людина, на відмінну від вас. Дивне інше.

Він не перебивав.

Чому?

Бо подібні люди завжди хочуть щось сказати, вони живуть в світі – де дозволено мати власну думку. Чи може живе в такі часи, де подібним йому дозволено висловлювати всюди власну думку?!

Він мовчав, і я мовчав. Вже давно мої власні думки мені набридли, я бажав поменше думати та насолоджуватися життям в бездумності.

Але почав:

- Ти мені скажи, скільки було серед тих, що я вбив, чоловіків, що не створили родини?

- Жодного, - він реально не розумів хід моїх думок.

- А скільки з них не мали дітей?

- Жодного.

- У кого одна дитина?

- Жодного.

- Двоє?

- Я, …, - він назвав ще одного.

- Виходить, що у всіх було від двох і більше дітей?

- Так! – він дивно дивився в мої очі.

- Я неодружений. Я не мав кохання з першого погляду. Та, яку я кохав, і зараз кохаю, мене зрадила, обміняла мене на заможне життя. Я змушений був одружитися на жінці, яка не цікавилася моїми почуттями, яка мене купила, нічого не зробивши, щоб в моїх очах виглядати привабливо для мене. Так сталося, що я не маю дітей, - я дивився вже зі злобою та викликом до ворога прямо в його зіниці. – Так скажи мені, якого рожна, Бог Один вас знищив?

- А це був Один? – він злякався.

- А хто?

- Ну, - він тягнув свої слова, бо в його голові народжувалося нове усвідомлення, - ми були в церкві на його ім’я. Ми почули, що з кімнати для посвячених хтось вийшов. Боже!

- Що Боже?! Що у Богів немає заповіді одружуватися та розмножуватися?

- Є!

- Я її порушив?

- Ну не знаю.

- Та кажи вже чесно, - я відвів свій агресивний погляд, як і наказав собі заспокоїтися. – Невже не було дівчини, що не дивилася на мене захоплено та мріяла, що я підійду до неї й освідчуся в своєму кохані, чи розділю ложе?

- Думаю, що ви шукали в усіх недоліки, всі були не такі для Вас.

Я не захотів його переконувати, бо не був з ним згоден.

- Повторюю. Я порушив заповідь – одружуватися та розмножуватися?

- Схоже, що порушили, - якось ще тремтів від страху.

- А ви порушили цю заповідь?

- Ні.

- А як Один уявляє існування їх родин, коли заступився за мене та знищив годувальників? Я ж заможна людина, у мене купа незаслуженої землі? Чи я голодував?

- Думаю, що в останні часи Ви голодували.

- Ні, я не голодував жодного дня. Я Богині Матері пожертвував свою золоту гривню, що сам зробив з власного добутого золота. Ні, я не просив за це золото мені допомогти. Я це золото просто віддав тому, що воно мені зайве. Але просив визнати моє законне право й на землю, й на суспільне становище. Але й ви просили Бога Одина?

- Просили.

- І ми в один час були в його храмі?

- Так.

- Тільки я тоді нічого у нього не просив! – я повернувся та подився в його очі. – Я брав. Узяв відпочинок в теплому приміщенні та ситну їжу. Так чому ж він сам порушив свою заповідь?

- Чому?

Мені нічого було питати в цього чоловіка, як і щось казати.