- Що?
- А ти як думаєш?
- Що ми розмовляємо…, - він зам’явся, але через паузу, закінчив своє речення, - дружньо?
- Ні! Це не дивно! Я неагресивна людина, на відмінну від вас. Дивне інше.
Він не перебивав.
Чому?
Бо подібні люди завжди хочуть щось сказати, вони живуть в світі – де дозволено мати власну думку. Чи може живе в такі часи, де подібним йому дозволено висловлювати всюди власну думку?!
Він мовчав, і я мовчав. Вже давно мої власні думки мені набридли, я бажав поменше думати та насолоджуватися життям в бездумності.
Але почав:
- Ти мені скажи, скільки було серед тих, що я вбив, чоловіків, що не створили родини?
- Жодного, - він реально не розумів хід моїх думок.
- А скільки з них не мали дітей?
- Жодного.
- У кого одна дитина?
- Жодного.
- Двоє?
- Я, …, - він назвав ще одного.
- Виходить, що у всіх було від двох і більше дітей?
- Так! – він дивно дивився в мої очі.
- Я неодружений. Я не мав кохання з першого погляду. Та, яку я кохав, і зараз кохаю, мене зрадила, обміняла мене на заможне життя. Я змушений був одружитися на жінці, яка не цікавилася моїми почуттями, яка мене купила, нічого не зробивши, щоб в моїх очах виглядати привабливо для мене. Так сталося, що я не маю дітей, - я дивився вже зі злобою та викликом до ворога прямо в його зіниці. – Так скажи мені, якого рожна, Бог Один вас знищив?
- А це був Один? – він злякався.
- А хто?
- Ну, - він тягнув свої слова, бо в його голові народжувалося нове усвідомлення, - ми були в церкві на його ім’я. Ми почули, що з кімнати для посвячених хтось вийшов. Боже!
- Що Боже?! Що у Богів немає заповіді одружуватися та розмножуватися?
- Є!
- Я її порушив?
- Ну не знаю.
- Та кажи вже чесно, - я відвів свій агресивний погляд, як і наказав собі заспокоїтися. – Невже не було дівчини, що не дивилася на мене захоплено та мріяла, що я підійду до неї й освідчуся в своєму кохані, чи розділю ложе?
- Думаю, що ви шукали в усіх недоліки, всі були не такі для Вас.
Я не захотів його переконувати, бо не був з ним згоден.
- Повторюю. Я порушив заповідь – одружуватися та розмножуватися?
- Схоже, що порушили, - якось ще тремтів від страху.
- А ви порушили цю заповідь?
- Ні.
- А як Один уявляє існування їх родин, коли заступився за мене та знищив годувальників? Я ж заможна людина, у мене купа незаслуженої землі? Чи я голодував?
- Думаю, що в останні часи Ви голодували.
- Ні, я не голодував жодного дня. Я Богині Матері пожертвував свою золоту гривню, що сам зробив з власного добутого золота. Ні, я не просив за це золото мені допомогти. Я це золото просто віддав тому, що воно мені зайве. Але просив визнати моє законне право й на землю, й на суспільне становище. Але й ви просили Бога Одина?
- Просили.
- І ми в один час були в його храмі?
- Так.
- Тільки я тоді нічого у нього не просив! – я повернувся та подився в його очі. – Я брав. Узяв відпочинок в теплому приміщенні та ситну їжу. Так чому ж він сам порушив свою заповідь?
- Чому?
Мені нічого було питати в цього чоловіка, як і щось казати.