Розділ 2. (продовження 3)

Але якось я боявся доторкнутися до неї, навіть дотримуючись відстань, яку міг собі дозволити, щоб підійти до неї. Мені подобалося спостерігати за нею, коли вона була захоплена роботою, коли вона не знала, що я поруч. Вона відповідально ставилася до своєї роботи, іноді концентруючись настільки, що не помічала моєї появи. У такі моменти я намагався поводитися тихо, не заважаючи їй, і дивився на неї, ніби заворожений. Іноді мені здавалося, що вона починає дихати все частіше і частіше, мені особливо подобалися такі моменти, але її ні, вона різко підстрибувала і тікала, не дозволяючи мені підійти.

Одного червневого дня, пам’ятаю, у ті дні була сильна спека, прийшла погана звістка – в зв’язку реформ, що почав Імператор, моєму батьку запропонували дуже принизливу посаду. Здавалося, життя в ті часи застигло, багато хто не працював, бо мій батько дозволяв це через спеку.

Батько всі ці спекотні дні був дуже дратівливий, що всі старалися не потрапити йому на очі. А якось я почув його монолог, що казав матері:

- Геленко, це принизливо. Коли мені сказали, що я йду на саму нижчу посаду, що є для старшини, - я думав, що погано розчув. Перепитав. Та, ні! Правда! Ні, ну я розумію, що бажаючих служити в легіоні все менше й менше, що нас старшин багато! Але ж мене на саму нижчу посаду! Входить, що мене не цінують, що я не потрібен …

Це було надовго. Він починав все голосніше й голосніше казати, а я боявся, що він не взнав, що я його чую. Я вперше його бачив таким, як і почув.

Я розгубився, бо батько відкрив для мене страшну тайну, яку на наших землях я не міг відчути – те, що твоє соціальне положення залежало від кольору волосся і очей. Що ми були людьми другого гатунку в Імперії, що мають преференцію – блакитноокі та русі. І не дивлячись на сумлінну та віддану службу Імперії нашого батька - його змушували перейти на саму нижчу посаду в війську.

Коли засмучений та роздратований батько пішов геть з зали, я чкурнув геть в свою кімнату. Мені було дивно чути ті слова – й мені треба було якось їх перетравити.

І того дня Олена могла залишитися вдома, але, як завжди, вона прибігла ще до того, як я зміг оговтатись від почутого таємно від батька. Мій батько був рідко в такому стані, тому я ніколи цього не чув. І я вперше стикнувся з вибором – як мені ставитися до Олени, оскільки вона була блакитноока та світло руса, настільки, що сліпий міг не помітити цих яскравих кольорів її очей та волосся. І, схоже, Олена не могла зрозуміли, чого я старався цього разу бути якнайдалі від неї, представниці ідеалу жінки в нашій Імперії. Я вирішив втекти на болото, щоб сховатися від неї блакитноокої та світло русої красуні!

І це була моя помилка, тому що вона слідуючи за мною виявила мій останній притулок, де я міг бути раніше сам!

Мені, як синові господаря, було неважко випросити їжу та пропасти на цілий день, не кажучи куди. Почуте від батька справило на мене особливий вплив! Я ніс весь багаж намагаючись якомога швидше позбутися важкого тягаря, біг, і не знав, що Олена йде позаду за мною. Вона в цей момент уперто човпла в болотній воді. Пізніше сказала, що була дуже налякана за мене, що я втоплюся, бо бачила, що я був чимсь роздратований, але й боялася сама втопитися, тому повільно йшла далі, шукаючи лише, куди ступити, хоча було зрозуміло, куди я щойно побіг, окреслюючи безпечний маршрут.

Мій острів представляв скелю, що здіймалася одна над болотом, лише пологим підйомом з одного боку, та куди було практично неможливо піднятися з інших трьох боків. Але, схил не завадив мені з важким багажем швидко влетіти на нього. Я вибрав місце посеред підйому, на пологій галявині, в тіні.

Мені було дивно побачити її, що повільно вийшла з болота на мій острів - обличчя було червоним і важко дихала. Дивно вдвічі, коли дівчина була стрункою, підтягнутою, тому що ми разом ходили до спортзалу. Але її очі сяяли блакитним сяйвом, ніби я занурився в глибину її очей-озер, обсипав мене прохолодою озера – яка зараз мене налякала. І вона в цей день уникав будь-якого мого дотику! І коли вона дісталася до розгубленого мене - я отримав сильний удар у груди?! Я стояв приголомшений, спостерігав, як вона сидить, відвернувшись від мене, показуючи, що вона незадоволена моєю втечею на болото. Яким би болісним не було місце удару, але я хотів чомусь дуже їсти, ображений чи ні, я вирішив насолодитися тим, що узяв з собою! Вже присівши вгамувати голод, знову отримав слабкий удар у плече, вона, напевно, вирішила, що я не відчуваю ударів, сміючись вихоплювала у мене наїдки, почавши наминати їх та припиняючи мої спроби забрати назад.

Ми швидко наїлися. Спека зробила свою справу, ситна їжа викликала сон і швидко збила мене з ніг, неясно бачачи Олену, бо в очах з’явився туман, я заснув.

Я прокинувся, коли ще їжа і не думала повністю перетравитися. Довго лежав із закритими очима. Але улюблене дихання Олени починало доходити до моїх вух, і я розплющив очі. Вона лежала на спині. Довгий час я боявся рухатися, щоб не розбудити її, дивився на те, яка вона гарна, коли вона спить! І розумів, чому нас чорнобрових так не люблять, як таких як Олена русих! Але перше, що я зробив - встав і схилився над нею, наблизив своє обличчя до її, щоб переконатися, що вона міцно спить, покликав її тихо. Вона дихала гаряче, й мені здавалося, що вона починає частішати, але її червоне обличчя зовсім не ворушилось. Тремтів і відчув жар по всьому тілу, особливо палало моє обличчя. Не знаю, можливо, це було безглуздо, але хотів упіймати її подих, я лише злегка торкнувся її своїм тілом, почав ніжно торкатися своїми губами її, вдихав кожен її видих. Сильно тремтів, але здолав страх бути спійманим нею, в цій діяльності, - просто збожеволів від її дихання. Лише коли зрозумів, що вона міцно спить, я зробив поцілунок сильніше. Потім почув, як Олена прокинулась, різко стрибнув від неї. Мабуть, ніколи не рухався швидше, вдав ніби спав, серце вискакувало з грудей. Слухав кожен шум, моє серце заважало, бо воно шалено билося, - але я почув лише крик Олени і поступове заспокоєння її дихання.