1 Розділ "Лілія"

​   Мене звати Лілія. Моє життя завжди було приховане від світських очей. Ми живемо в Імперії Лілій — країні, про яку ходять дивовижні легенди. Кажуть, колись існувала красуня на ім'я Лілія, яка віддала частинку своєї магії кожному з чотирьох королівств: Вітряному, Вогняному, Земляному та Водному.

​    У нашому світі магія — це все. Чим вона сильніша, тим вищий твій статус. Я належу до народу Землі, а мої батьки — герцог та герцогиня Астер. Попри високе походження, магією я майже не володію. Коли я народилася, батьки мали великі амбіції; вони назвали мене Лілією, сподіваючись, що я буду такою ж сильною та квітучою, як ця квітка. Але реальність виявилася іншою. У моїй родині все просто: сестра краща за мене в усьому, на неї покладають усі надії, а про мене просто забувають.

     В Імперії саме розквітає весна. Все живе прокидається, трава вкривається ранковою росою. Я стояла на балкончику, роздивляючись рожеві лілії на клумбах. Свіжий весняний вітер залітав у кімнату, даруючи легкість, але в одну мить цей затишок розвіявся. До кімнати зайшли батьки, і разом з ними увірвалася холодна напруга.

​— Ліліє, ми все обдумали й прийняли рішення, — твердо промовив батько. — Тобі час заміж. Ми знайшли чоловіка, який згоден взяти тебе за дружину.

— Так, Ліліє, — додала мати. — Тобі варто прийняти цю пропозицію. Тим паче, він уже надіслав подарунки, і ми їх продали. Тепер ти просто мусиш вийти за нього.

​Слова матері боляче вдарили по серцю.

— Але тату, мамо... навіщо мені цей чоловік? — ледь чутно промовила я. — Я хочу вийти заміж з любові, а не за першого зустрічного.

— Ні, все вирішено. Ти виходиш заміж, — відрізав батько.

​  Вони вийшли, грюкнувши дверима. У кімнаті знову стало тихо, лише вітер продовжував бавитися зі шторами. Я дивилася на рожеві лілії в саду, і всередині в мене все закипало. Продали? Вони вже встигли витратити гроші, отримані за моє майбутнє?

​  Я підійшла до дзеркала. Мої сапфірові очі блищали від сліз, але я заборонила собі плакати. Ніколи ще в цій кімнаті не було так важко дихати. Власні батьки, які роками ховали мене від світу, тепер вирішили позбутися мене, як непотрібної речі. Я не хочу такої долі. Я так не вийду заміж.