Частина 2/Розділ 27 В ресторані — Розповіді Єви

Алекс

Нарешті ми наново перезнайомилися, я маю на увазі моїх друзів та Ліанну з Євою. Єва розповіла, що реально вона древня бабуся і характер в неї так і залишився бабусин. Так що перепрошую, сказала вона, зауваження буду робити всім не дивлячись на ваші чини та й легенько засміялася. Ліанна ж вирішила, що на перший час, для друзів, буде максимально схожою на ту - якою була раніше. А потім поступово буде міняти свою поведінку і стане собою, тою справжньою Ліанною якою була багато років тому.

—Єво, дозволь питання — промовила Віка трохи невпевнено, звертаючись до неї, вже як до людини. Будь ласка — відповіла вона. Єво, от наскільки ми знаємо тебе, то ти була мовби нейромережею у Алекса а тепер як це все це розуміти? Схоже що відтепер Алекс залишився без нейромережі?

— Єво, звернувся я до неї, мабуть дійсно необхідно розповісти хто ти така насправді. Єва розсміялася а потім почала свою розповідь.

Єва.

Віко, дякую за слушне питання, воно прозвучало якраз вчасно. Тому необхідно вам розповісти про ті події та й взагалі це важливо знати, хоча б для того, щоб ви мали розуміння про ті події які відбулися тисячу років.

Почала коротко розповідати про політичну обстановку в імперії, про постійну боротьбу за трон. На той час імператорська мітка в ДНК була не такою чіткою як у Алекса. Тому з часом допускалася похибка між еталоном мітки та мітками які мали представники імператорської сім’ї. І дійшло вже до того, що імператором вже міг стати навіть той претендент у якого імператорська мітка могла збігатися з еталоном лише на 60 відсотків.

— Також розповіла як керувала секретною лабораторією, де ми досліджували технології створення та консервації матриць особистості. Як використовували нейронні фільтри для сканування окремих ділянок мозку. Мета яких полягала у створенні або повної копії свідомості, або у вибірковому копіюванні професійного досвіду в основному літніх геніїв та вчених. Ці когнітивні зліпки згодом планувалися імплантувати безпосередньо в мозок молодих, талановитих учених. Такий підхід мав би зекономити століття часу на навчання, миттєво передаючи реципієнтам той досвід, на який їхні попередники витратили ціле життя.

І ми досягли в цьому неабияких успіхів. Насамперед нам вдалося відокремити, завдяки тим же нейронним фільтрам, особистість від суто наукових здобутків. Це означало, що молодий дослідник, отримавши чужі знання, не втрачав власного «я» і залишався собою. Перший експеримент я провела все таки на собі. І от в результаті експерименту я створила десяток тестових зліпків власного наукового досвіду — абсолютно чистих, без матриці моєї особистості. Ці зліпки виглядали як десять ампул із нанітами схожими на ампули з нейромережами . Після ін'єкції ці нанороботи мали розгорнути в мозку складну структуру, подібну до штучної нейромережі. Сам процес встановлення матриці нагадував стандартне встановлення нейромережі, але розвертання цієї матриці було у рази складнішим. Проте це були лише прототипи. Вводити їх людям було надто небезпечно та й ніхто і не збирався поки що це робити, адже цю технологію ще жодного разу не випробовували на практиці. Підписавши ці ампули де вказалаа вказала що це експериментальні зразки для вивчення в лабораторії. Я була абсолютно впевнена що окрім мене до них ніхто з сторонніх не добереться, хоча співробітники були в курсі цих справ.

—І ось результат нашої праці був майже готовий для доповіді на імперській вченій раді. Але згодом сталося непередбачуване, пропав єдиний рукописний екземпляр цієї доповіді, а отже звітування перед радою вчених було зірвано. Цей факт досить таки потужно вибив мене із звичного руху мого життя, адже я мала звітувати з сенсаційною заявою про своє відкриття. Це була ще й одна з частин мого амбітного плану — заявити про себе як про геніальну вчену жінку.

Я не здалася і зібравши в кулак всю свою силу волі, та зберігши цю подію в таємниці, взялася до самостійного розслідування. І от якось звернула увагу на дещо не звичайну поведінку Ліанни, яка до речі на той час була моєю, досить таки талановитою помічницею. Під приводом проведення наукового експерименту я провела повне її обстеження яке й показало що її розум знаходиться під чиїмось контролем. Під час цього обстеження якось несвідомо а чисто автоматично зробила повний зліпок її особистості я вже вміла це робити досить таки успішно. Обстеження показало те, що Ліанна дійсно знаходиться під ментальним впливом.

Відразу зрозуміла, що перед нею була поставлена задача про викрадення результатів роботи лабораторії. Викравши доповідь та передавши його тим ляльководам, поведінка Ліанни знову стала ніби як зазвичай. Але схоже на те, що після вивчення тої доповіді в якій були тільки загальні відомості про суть винаходу, ляльководам Ліанни це не сподобалося. Поведінка Ліанни знову почала мене бентежити, скоріше за все прийшов наказ про реальну передачу їм повного зліпка моєї особистості. Намагаючись зрозуміти її дії та спробувати вивести на чисто воду замовника я залишили її працювати в лабораторії.

Але мені навіть і в голову не могло прийти те,що відбудеться насправді. Постійно спостерігаючи за Ліанною звернула увагу на занадто різку зміну в її поведінці. І ось перебуваючи вдвох в лабораторії, на кілька хвилин випустила її з виду як раптом пролунав глухий стукіт об підлогу лабораторії. Швиденько повернувши голову в її бік побачила що Ліанна лежала на підлозі і її тіло здригалося мов в смертельній агонії. У її руках був ін’єктор з ампулою мого експериментального зліпку. Це була остання десята бракована ампула яку необхідно було викинути в утилізатор. Я миттєво прийняла рішення помістити Ліанну в стазис, бо іншого виходу просто не існувало.