Частина 2/ Розділ 23. Левіафан 2

                           Капітан Соул

— Ну от і допомога прибула, — сказала  вголос своїй команді на капітанському містку. — А то щось ми затрималися біля цього іржавого корита. Тесс, встанови шифрований зв’язок із капітаном прибулого зорельота.

Я вирішила про всяк випадок перестрахуватися від можливого прослуховування. І от у голові пролунав голос: — Капітан безіменного поки що зорельота Стас на зв’язку. — Привіт, Стасе! Рада чути тебе і рада, що ви швидко відгукнулися, а то ми тут мов на прив’язі сидимо. По словам моєї помічниці Тесс - досить-таки «жирний клієнт» нам попався, але ми не можемо з ним впоратися. Він мов та валіза без ручки: і кинути жаль, і забрати не можемо.

Раптом  почула голос Алекса: — Привіт, Соул. Дай звіт щодо даних обставин. — Привіт, Алексе... — потім, схаменувшись, відповіла: — перепрошую, чи то пане Імператоре...  не знаю, як звертатися до тебе, тобто до Вас. Я зовсім вже заплуталася та й забула, що мала відповісти Алексу. Але той знову звернувся до мене: — Соул, потім будемо розбиратися. Зараз звітуй про поточну ситуацію з цим велетнем, що висить на твоєму гачку.

Коротко розповіла про всі події, пов’язані з цим випадком, а потім спитала: — Алексе, відпусти нас, будь ласка, ми і так уже багато часу витратили на цього звіра. — Добре, — відповів він. — Дійсно, немає жодного сенсу вас тримати, тим паче що ви й допомогти нічим не зможете. Так що щасливого космічного шляху вам. Ти навіть і гадки не маєш, який подарунок зробила для імперії. Я хотіла було б щось відповісти, але Алекс від’єднався, тобто «поклав слухавку».

— Тесс, оголошуй загальний збір. За годину будемо вирушати. Через кілька хвилин увесь екіпаж був зібраний у кают-компанії. Підійшла і я швиденько до кают-компанії. — Доброго дня, екіпаже! — звернулася  до всіх з оптимізмом у голосі. — Ну то як ви? Не дуже розслабилися за вимушену зупинку? — запитала  та й продовжила: — Хочу довести до вашого відома, що за годину ми знову продовжимо свій шлях. Попереду у нас через два гіперпереходи буде вільна торгова зона з атмосферною планетою та потужним торговим центром у вигляді орбітальної космічної станції. Особливої потреби для відвідування цієї планети у нас мовби й немає. Але якщо ви бажаєте, то можемо відвідати цю планету та перепочити на ній днів так десять. Кошти ви маєте, адже  не всі ваші кошти були вам перераховані.

Я  глянула на обличчя своїх друзів чи то пак колег і, побачивши їхні щасливі вирази, відразу зрозуміла, що дійсно такий відпочинок просто необхідний всім нам. — Раз так, — ще раз промовила до екіпажу, — тоді всі по своїх місцях, ми рушаємо далі.

Поки розмовляла з екіпажем, Тесс та мої колеги по капітанському містку вже почали розгін для переходу в гіперпростір. Потім прозвучав голос Тесс: «До стрибка залишилося 30 секунд». Аж ось голос допоміжного ШІ зорельота повідомив, що ми вже в гіперпросторі. Потім додав що пробудемо в ньому три доби, а потім, не зупиняючись, відразу зробимо ще один розгін, потім входимо в наступний стрибок в якому пробудемо всього одну добу...

Алекс

Відчуваю, що необхідно було поговорити з Соул більш ґрунтовно: розпитати, а можливо, дати пораду чи допомогти. Але і вона поспішала швидше залишити це місце, та й ми теж не можемо дарма витрачати дорогоцінний час — он нас який велетень чекає. Звернувся до друзів нестандартно, як зазвичай: — Гей, хлопці та дівчата, швиденько всі до капітанської рубки, почнемо мозковий штурм! Ви реально знаєте все про того зорельота. Які думки у вас, з чого будемо починати?

Тільки-но  хотів ще щось сказати, як до всіх звернувся Стенлі та й повідомив: — А що там думати? Все легко та просто. Алексе, ти тепер чинний імператор, і ти маєш можливість через свій віртуальний майстер-ключ імператора повністю підкорити собі цього «Левіафана». Для цього на нашому зорельоті є потужний підсилювач ментальної енергії, за допомогою якого відправляєш потужний промінь своєї псі-енергії в бік «Левіафана». Впіймавши твій сигнал, він відразу стане слухняним і буде виконувати тільки твої команди.

Поки він розмовляв, Стас уже ввімкнув підсилювач і направив його на піратський зореліт. — Стасе, виведи зображення зовнішнього простору на монітор, — віддавши команду, приклав руку до приймача ментального сигналу. Відразу переді мною мов розкрився додатковий простір. Я бачив корабель ізсередини, бачив людей, які чомусь метушилися навколо мене, проходили крізь мене, але на мене ніхто не звертав уваги. Раптом мені прийшла думка показати це все друзям. Подумки спрямував трансляцію на наш монітор і — о диво! — монітор відображав усе, що бачили мої віртуальні очі.

Раптом до мене гукнув Андрій: — Алексе, давай швиденько рухайся до капітанського містка! — А що тут рухатися? — відповів і швидко віддав уявну команду — і ось моя віртуальна особистість вже на капітанському містку. Відразу зрозумів, чому Андрій так мене підганяв. Пірати вже повернули собі керування зорельотом і почали підготовку до запуску двигунів. Це процес довготривалий, тому  не став їм заважати, а сам взявся за наведення порядку в «мізках» бортового ШІ. А там було що наводити після втручання якихось умільців. Відразу звернувшись  до ШІ - миттєво отримав відповідь, що він готовий виконувати мої команди.

— От і добре, — відповів я. До речі, всі розмови  теж транслювалися на зовнішні гучномовці, щоб друзі бачили і чули, все що відбувається на поки що піратському зорельоті. Потім спитав у ШІ, чи є в нього справжнє ім’я. На що він відповів: — Є, але  не пам’ятає його. — Тоді діємо так: ти зараз частину своїх повноважень —  які керують системами життєзабезпечення та основними двигунами, окрім гіперприводу, передаєш своїм додатковим ШІ, які будуть імітувати твою роботу. Тим часом ти, по-перше, переписуєш всю свою основну пам’ять на додаткові аварійні носії та повністю заблокуй доступ до них,також паралельно пиши і на носії мого зорельота. До речі, ти вже під’єднався до нас?