Частина 2 / Розділ 21. День, повний подій - Чергове оновлення Ліанни

Алекс

Відкриваю очі, відчуваю під боком свою кохану. Обережно вислизаю з її обіймів та рушаю до басейну — прохолодна вода швидко активізує мій організм та мою розумову діяльність. Сідаю в крісло навпроти вікна і, споглядаючи навколишній світ, швидко відновлюю всі події вчорашнього дня.

Вагітність коханої дружини, можливість для Єви отримати фізичне тіло, перевірка ідентичності реальної особистості Ліанни з оригіналом тисячолітньої давності... До речі, я хвилююсь: раптом вона згадає щось неприємне, а ще гірше — щось небезпечне для неї. Хоча Єва заспокоїла, що все буде під контролем і реальна Ліанна має вищий пріоритет над тією, іншою. Вона сама обиратиме, що перенести в сьогоднішній час від тієї колишньої Ліанни, а які спомини залишити в небутті.

Я не можу і не буду втручатися в дії чотирьох найкращих спеціалістів імперського «Центру біологічних досліджень». До речі, назва цього центру відображає тільки десяту частину основної спрямованості роботи центру. Єва при житті була Головним керівником цього центру, Кея та Декарт були головними науковими співробітниками, а моя Ліанна — талановитим молодшим науковим співробітником. Ніхто не міг зрозуміти, що насправді сталося з Ліанною, але офіційна версія життя Ліанни виглядала так:

Ліанна, дочка одного з найбагатших аристократів імперії, працювала в лабораторії «Центру біологічних досліджень». Вона була досить таки розумною, але останнім часом якоюсь знервованою дівчиною, та вважала, що її недооцінюють в лабораторії, тому прийняла рішення довести всім, що варта більшого. А отже, відповідно провести над собою заборонений експеримент приєднавши до свого розуму базу знань керівниці лабораторії зможе стати майже суперлюдиною. Але не так сталося, як гадалося. Замість того, щоб зібрати всі знання, до яких був доступ у цій лабораторії, нейромережа лабораторії замінила статус реципієнта на статус донора. І почався зворотний процес: майже вся її особистість, професійні навички, освіта, досвід почали перезаписуватися у таємне спеціальне сховище лабораторії. Залишилися лише елементарні знання, інстинкти та деякі спогади молодої багатої дівчини.

Коли Ліанна прийшла до тями, то відразу зрозуміла, що сталося щось страшне. Вона майже рік намагалася «скласти себе до купи», бо ще якась залишкова пам’ять давала про себе знати. Ліанна ще пам’ятала себе, та ця поступова втрата своєї особистості була нестерпною, і вона вже збиралася покінчити з цим назавжди. Але її нейромережа, дотримуючись протоколу збереження життя носія, запустила дії, згідно з якими тіло було відправлено у стазис на невизначений термін. А саме тіло в кріокапсулі було сховане у сховищах лабораторії.

І от у моєї Ліанни частково відновилася пам’ять про себе та свою сім’ю, про імперію. Але Єва вважала, що це лише крихти від її справжньої повної пам’яті; вона вже бачила, що її потужні імпланти пам’яті були спорожнені. І Єва була абсолютно впевнена, що необхідно повернути їй її істинні знання, її повну пам’ять. А ще була впевнена, що на неї був здійснений якийсь ментальний вплив. І що Місце Сили допоможе знайти місце та мету того впливу. А ще Єва розуміла, що без знань Ліанни їй буде не те що важко, а то й просто небезпечно проводити процес перенесення своєї особистості до реципієнта, якого запропонувала Кея. А отже, першочергова задача — то це повноцінне повернення Ліанни до справжньої Ліанни.

А я боюся, що вона гляне на мене та й скаже: «Хлопче, хто ти такий та чого тобі від мене потрібно?».

— Єво, скільки часу забере цей процес? — Не більше двох годин, — відповіла вона мені. — Тоді я з вами та обіцяю не заважати. Посиджу пару годин десь там в куточку. Я глянув на Єву. — Добре, — відповіла вона, — можливо, так буде краще: першим, кого вона побачить, то це будеш ти!

Єва, лабораторія на станції «Алерія»

Ну от настав один із вирішальних моментів у нашому житті: і в моєму, і в житті Ліанни, також це все конкретно зачіпає життя Алекса. Не доведи вселенська сила, щоб щось сталося з Ліанною. Бо тоді Алекс рознесе на друзки і лабораторію, і навіть космічну станцію. Він ще не знає, якою силою він вже володіє, яку йому вчора у храмі подарували сили значно потужніші, ніж наше Місце Сили імперії.

— Так, голубочки, — звернулася я до закоханої парочки, — прийшов час до радикальних змін. Алексе, допоможи Ліанні повністю роздягнутися та поклади її он в ту капсулу. Потім, засміявшись, звернулася до Алекса: — Ти що, зібрався тут стриптиз-шоу показувати? Швиденько роздягнув та поклав дружину он в ту капсулу, бачиш, як вона тремтить. Дівчинко, що з тобою? — звернулась я до Ліанни. — Чого ти так тремтиш? — Щось страшнувато мені, раптом я не впізнаю Алекса. — Не мели дурниць, — відповіла я їй, — все під контролем і буде добре.

Алекс відійшов від капсули, як вона миттєво закрилася. Глянувши на Алекса, я звернула увагу, що він дуже пильно розглядає капсулу. — Так, так, Алексе, це та сама, я б уже сказала, приватна чи то іменна капсула Ліанни. Вона повністю налаштована на Ліанну, адже вони разом провели тисячу років; тисячу років вона підтримувала життя та оберігала Ліанну.

А тепер ти обіцяв на дві години затаїтися он в тому куточку, — і я показала йому напрямок, де стояло крісло. Кея, Декарт, Ліанна — ви мене чуєте? Почувши тричі «так», продовжила: — Ну що, починаємо. Ліанно, спочатку ми повернемо інформацію твоїх імплантів. До речі, Декарт виявив там кілька вмонтованих багів; ми поки що їх ізолювали, помістивши в карантин, а потім розберемося на копії щодо їхнього справжнього призначення. Інформація тобі вже заливається абсолютно вся, на 100 відсотків. А тепер Ліанно саме головне — це твоя реальна та ментальна пам’ять. Можливо, там є те, що ти не хотіла б відновлювати. Тому будемо тобі її вливати невеликими часовими відрізками. Будь уважною, а мабуть, ще краще — ти сама будеш керувати її завантаженням, а ми будемо тут напоготові. Можливо, будуть якісь надто особисті або інтимні моменти, тоді на твою вимогу ми просто проігноруємо ті частини.