Сиджу оце з Ліанною перед каміном, моє «сонечко» задрімало, пригорнувшись до мене, а на душі досить-таки неспокійно. Шосте чуття вже волає: «Алексе, збирайся із силами та починай вже діяти!». Та й я сам вже відчуваю, що останнім часом мій настрій, так би мовити, не зовсім робочий. До того ж навколо нас почали розгоратися із шаленою швидкістю різні події: і ждані, і неждані. Ми не встигаємо
навіть вчасно реагувати на них, і я розумію чому. Ми, шестеро друзів, намагаємося самотужки вирішувати, можна сказати, питання імперського масштабу. Я б не стверджував, що ми розслабилися, але відчувається відсутність досвіду та генерального плану щодо відновлення імперії. Мовби чогось чекаємо: чи хтось прийде і розкаже, що робити та з чого починати. Скоріше за все, мені бракує управлінської практики — це по-перше, а по-друге — була велика надія на ті старі кадри колишньої імперії, які почали виходити зі стазису. Перша черга, що прокинулася, показала себе в повній «красі», і я починаю підозрювати, що то були якісь інтригани, які мали й досі мають свої плани. Узагалі вони вийшли зі стазису якось одночасно, чи то організовано, мовби змовилися.
Звернутися за порадою та допомогою до батька Ліанни немає ніякого бажання. Єдина, хто може допомогти мені — це Єва. Прикривши очі, я звернувся подумки до своєї віртуальної подруги:
«Єво, агов! Відгукнися, будь ласка», — попросив я майже жалібним внутрішнім голосом.
Ото тільки одна біда: при телепатичному спілкуванні напряму емоції передати неможливо. Хоча чому ні? Аура з точністю на сто відсотків розкаже Єві про мій стан.
— Слухаю тебе, Алексе, — відповіла Єва. — Розповідай. Я була зайнята і тому не контролювала хід твоїх думок. Хоча... чекай хвилинку, я прочитаю все, що тебе тривожило і тривожить досі.
Через кілька секунд Єва знову обізвалася до мене: — От тепер мені все зрозуміло. Це дуже добре, що ти сам зрозумів: необхідно вже й самим прискорювати події та втручатися в них. — І вона продовжила: — Я просто чекала, коли ти сам до цього дійдеш, і от тепер я бачу, що ти мовби осягнув весь фронт робіт, які належало виконати ще вчора. Але для їх вирішення я тобі скажу, що в тебе дійсно не те що мало досвіду, а його й узагалі немає. І, до речі, ці навички ти ніде не зможеш взяти чи просто вивчити. Вони передаються тільки від імператора і до імператора. Ти ж не забув про своє спілкування з колишнім імператором у храмі через артефакт? Ось я спеціально для тебе дослівно повторюю все, що він сказав тобі...
І в мене в голові знову прозвучав голос Імператора:
«Я передбачав такий розвиток подій і не міг залишити вас сам на сам із проблемами управління, які неминуче виникнуть після розконсервації. Тому я помістив у кріосон своїх найкращих та найталановитіших помічників. Незабаром вони прокинуться і стануть вам надійною опорою. Також хочу повідомити, що я передав вам повний масив інформації про Імперію. Ці знання виринатимуть у ваших думках відразу, щойно виникне така потреба. Відтепер вам доступна й пам’ять предків, закодована у вашій ДНК».
— Але оскільки покійний імператор не міг передбачити майбутніх подій, та й узагалі того, як піде розвиток нашої галактики, то чекати, поки ті знання відкриються самі, ми не можемо і не будемо, — знову заговорила Єва. — Я зараз зніму запобіжник, який блокує ці знання, і хочу відразу попередити, що для тебе це буде важко. По-перше, тобі відкриється абсолютно все, що передав тобі імператор, а це — і пам’ять, і знання, і вміння, і частина характеру та поведінки від попередника. Тобто ти станеш більш жорстким і суворим, але потроху зможеш керувати цими рисами характеру, наприклад, пом’якшувати їх. Ти за Ліанну не хвилюйся, — продовжила Єва. — Вона теж зміниться синхронно з тобою, отож дискомфорту у вашому особистому спілкуванні не повинно виникнути. І ще маю одне повідомлення для тебе: після цих змін ти вже стаєш реальним Імператором, а Ліанна — Імператрицею. Ну і, звичайно, ваша поведінка з близькими друзями на приватних територіях може залишатися незмінною. Але з усіма іншими, чи то підлеглими, чи гостями, вона повинна бути в рамках етикету вищої аристократії. Хоча ти й сам скоро на собі відчуєш, що значить бути імператором.
А тепер — рушаймо до тронної зали, настав час. До речі, під її дверима вже зібралася десь із сотня нових аристократів, що вийшли зі стазису. Це я дала команду всім вищим вельможам зібратися там, — повідомила Єва. — І ще одне хочу тобі сказати: після твоєї ініціації, а потім і автоматичної авторизації на посаді імператора, тобі буде доступна вся пам’ять попередника. Спогади щодо керування державою, прізвища та імена всіх підлеглих, яких він знав, але інформація про його особисте життя залишиться недоступною. Церемонію буде вести глашатай — це спеціальний дроїд-оповісник, а якщо чесно, то це я буду сповіщати через нього про подію, яка має відбутися. А потім тобі «прапор у руки» і повний вперед!
Я розплющив очі й відразу не второпав, де я і що відбувається зі мною, але, побачивши біля себе Ліанну, зрозумів усе. Ліанна посміхнулася мені та поцілувала, а потім промовила:
— А я все чула, про що з тобою розмовляла Єва. — Раз чула, то й на краще, моя люба імператрице, — відповів їй я. Потім додав: — Запрошуй своїх подруг із чоловіками, щоб вони негайно прибули до зали.
І сам собі здивувався: ще не став імператором, а вже командний голос з’явився.
Ліанна
Бідний мій милий Алекс... Дійсно, стільки на його голову роботи звалилося, а я ніяк не допомагаю йому. Ні, звичайно, що підтримую його, але цього мало... Хоча та підтримка і мені дуже подобається. Я відчула, як запалали мої щічки. Я не була незайманою в ті часи і прекрасно розуміла та знала, що і як має відбуватися між чоловіком та жінкою. Але все одно, коли я з Алексом, то все відбувається кожного
разу, мов уперше. Він підіймає мене на такі висоти блаженства, що аж дух перехоплює, а потім обережно опускає донизу і знову пестить мене так ніжно, мов я зроблена з тонкої порцеляни. Це так гарно! Але, мабуть, цей мій стан ейфорії заважає зняти рожеві окуляри і глянути на реальний світ без них. Я просто повинна почати допомагати йому на повну силу. Адже я маю багато знань тих часів, тисячолітньої давності.