Частина 2 / Розділ 17. «Блукач Безодні» — Вихід із гіперпростору, або Знову пірати

Дев’ять діб гіперстрибка для екіпажу «Блукача Безодні» добігали кінця. Час у підпросторі промайнув непомітно, адже кожну вільну хвилину команда присвятила інтенсивному навчанню та сертифікації за новими спеціальностями. Кредитів на особистих рахунках вистачало, а в броньованих сховищах крейсера чекав багатий арсенал трофейних нейромереж, високотехнологічних імплантів та вузькопрофільних навчальних баз. Попри те, що все це майно дісталося їм у боях, капітан Соул категорично відкидала саму думку про безкоштовну роздачу. Її логіка була залізною: блага, що дістаються задарма, не цінуються, розбещують команду та невблаганно руйнують внутрішню дисципліну екіпажу.

Тож екіпаж не шкодував грошей, інвестуючи у власну модернізацію. Бойовий загін масово завантажував тактичні бази з абордажу та оборони судна, посилюючи свої тіла імплантами для екстремального прискорення реакції та бойової моторики. Пілоти ж годинами не вилазили з віртуальних капсул, до автоматизму відточуючи навички пілотування новітніх перехоплювачів і малих ударних кораблів.

Кожен знайшов для себе оптимальний вектор розвитку. І хоча після такого масштабного апгрейду фінанси багатьох суттєво вичерпалися, ніхто не переймався порожніми кишенями. Загального спокою додавав той факт, що Соул завбачливо виплатила команді лише половину від їхньої законної частки призових, зберігши для кожного надійну фінансову подушку на майбутнє.

Після такого комплексного оновлення екіпаж відчув небувалу впевненість у власних силах. Новий крейсер більше не здавався їм чужим, грізним лабіринтом металу — він перетворився на їхнє природне середовище. Кожен член команди тепер інтуїтивно розумів свій зореліт і чітко усвідомлював його справжній бойовий потенціал. Ця глибока синергія живої плоті, новітніх імплантів та систем корабля трансформувалася в абсолютну, непохитну віру у власні знання та можливості.

Соул та Вайр теж звернули увагу на таку разючу переміну свого екіпажу, і Вайр задоволено посміхнувся: він був задоволений своєю дочкою, з неї вже вийшов гарний капітан. Соул теж ці 9 днів провела з великою користю для себе, вона теж оновила свої можливості. Але вона не просто оновилася, а провела супер оновлення, адже в неї були можливості в рази більші, ніж у членів екіпажу. Ні, не через кращі фінансові можливості, просто їй допомагала в цьому Тесс, її віртуальна сестра та головний ШІ крейсера. Тесс контролювала та вела кожен крок оновлення, щоб це оновлення пройшло з якнайкращим результатом. За допомогою Тесс були швидко вивчені спеціальні навчальні бази для капітанів зорельотів. Також за допомогою Тесс були знайдені та завантажені до нейромережі Соул досить-таки специфічні бази даних. Ці знання здобувалися сотнями років та тисячами капітанів, і якимось чином вони були зібрані в таких базах. Це не були навчальні бази, це була зібрана пам’ять тих тисяч капітанів.

І от по внутрішній системі оповіщення пролунав сигнал тривоги, і голос головного ШІ крейсера сповістив: — До виходу з гіперпростору залишилося дві години, і погана новина — нас знову чекають на виході. Усім зайняти свої штатні місця і бути готовими до бою. Відповідальним за безпеку будуть роздані інструкції в індивідуальному порядку.

На капітанському містку вся команда була в зборі. Тесс миттєво перейшла на шифрований зв’язок: — Ситуація наступна: на виході нас чекають, а можливо, і не нас, але все одно чекають пірати. Ті розбійники, схоже, будуть бити відразу по наших двигунах, це не є добре, а тому виходимо під повним маскуванням. У нас там у вантажному трюмі є корпус якогось невеличкого вантажника, я його забрала з того крейсера, що хотів взяти нас на абордаж. Так от, я віддала команду закріпити його на корпусі крейсера магнітними зачепами. Як тільки ми випадаємо з гіперпростору, то пірати що побачать першим — то цього вантажника. Ми миттєво вимикаємо магнітні зачепи, скинувши вантажник. Самі продовжуємо рух, а наші стрільці повинні вибити той десяток абордажників. Бийте їх на ураження, вони нам не потрібні, а от крупну рибку ми там знайдемо обов’язково, і то буде вже ювелірна робота. Тобто бажано буде захопити головний зореліт цілим та неушкодженим. У крайньому разі вибивайте центральний двигун.

Знову пролунав сигнал тривоги і ШІ — вимовив - «Увага! Вихід»

Все відбулося занадто швидко, всі десять абордажних ботів запалали одночасно. Вантажник теж палав серед тих ботів. Крейсер відійшов на безпечну відстань і Соул почала спостерігати за навколишнім середовищем. Навколо було тихо і мовби безпечно, 5 годин «Блукач» знаходився в режимі «тиша» і от з’явився бот розвідник. Він пройшов повз поле битви і рушив далі без зупинки. Але Блукач залишився в режимі «маскування», хоча підтримка цього режиму потребувала значних енергетичних витрат, але завбачливо встановлений індивідуальний реактор дав таку можливість, тримати це поле досить таки довго. Але фактично таке поле мало би триматись не більше 5 годин. Тому схоже на те що розбійники чекали на вірогідність того що маскувальне поле якщо б воно було то давно вже щезло.