Частина2/ Розділ 13. Прискорення подій

                       Алекс — роздуми про найважливіше

Я прокинувся рано: світанок уже заглядав у наші вікна. До речі, про вікна. Я був упевнений, що то імітація, але ж ні — за вікнами виднівся реальний пейзаж планети Алерія-Прайм. От тільки куди саме виходять наші вікна, я поки що не знав.

Під боком тихо дихала мені в шию моя гарнюня, моя кохана Ліанна. Хотів було піднятися з ліжка, але її голівка лежала на моєму плечі, та ще й вона міцно трималася за мою руку. Зрозумівши, що мені просто так не вдасться звільнитися з цього солодкого полону, вирішив ще трохи полежати та проаналізувати події останніх днів.

Найголовніша та найважливіша подія відбулася з Ліанною — це відновлення її пам’яті. Потім знайшовся її батько з сім’єю, згодом сталася зрада близьких людей із тієї ж родини, які, як з’ясувалося пізніше, ніколи й не були її справжньою сім’єю. Коли Ліанна дізналася, що вона прийомна дочка, це дуже сильно вплинуло на її емоційний та психологічний стан. Стався потужний нервовий зрив, а потім і ментальний удар, який, на щастя, не зламав її, а навпаки — став каталізатором відновлення справжньої пам’яті.

До речі, повернення спогадів вона вже сприймала спокійно, а наші стосунки ставали ще міцнішими. Я боявся, що в міру відновлення реальної пам’яті вона почне усвідомлювати себе, розуміти, ким вона була насправді, і почне віддалятися від мене. Але мої страхи були даремними.

Хоча останнім часом, у зв’язку з прискоренням подій, пов’язаних із відновленням імперії, ми стали менше часу приділяти одне одному. Наші дні були наповнені різноманітною і, в основному, невідкладною, терміновою роботою. Але у нас були ночі — наші наповнені коханням та пестощами ночі. Ними ми намагалися компенсувати всі ті дні, коли не бачилися, а спілкування було лише дистанційним. Також спільними у нас залишалися сніданки та вечері, які плавно переміщалися до спальні, але все одно це так мало для двох люблячих сердець.

Проте ми відчували свою високу відповідальність перед імперією за ті процеси, які самі ж і запустили. А ще наш ментальний зв’язок переходив на вищий рівень — це коли ми почали відчувати одне одного на відстані. Відчували емоційний стан і навіть могли підтримати одне одного, надіславши ментальне повідомлення, сповнене кохання та турботи. Скоріше за все, це стало можливим завдяки нашим неординарним ментальним здібностям. Ліанна вже могла телепортуватися до мене з досить великої відстані.

А ще почали  відновлюватися в повному обсязі її пам’ять та її знання. Це було дуже вчасно, адже вона пам’ятала і знала важливі моменти існування імперії. Як відбувалося керування державою та перед якими проблемами вона поставала. І чим більше інформації я отримував, тим менше мені все це подобалося. Не все так добре було в тій державі.

Я вже почав замислюватися над справжніми причинами бунту Фаетона проти стилю та методів управління тією колишньою державою. Також я розумів, що ми, шестеро друзів, — це лише маленька жменька ентузіастів, які мріють про відновлення імперії. Чесно кажучи, я плекав надію та покладався на те, що з відновленням територій імперії вийдуть зі стазису ті пів тисячі управлінців та впливових людей колишньої держави. І ми разом станемо в один стрій та повернемо колишню славу Імперії.

Але не так склалося, як гадалося, і це яскраво продемонструвало перше зібрання Імперської Ради. Я зрозумів: у них, тобто тих, хто щойно прокинувся від сну, вже є а можливо й було своє бачення щодо відновлення Імперії. І я не помилюся, якщо скажу, що в них також є свій ставленик на трон Імператора.

При цих думках я мимоволі напружив м’язи мовби готуючись до бою, але Ліанна миттєво відреагувала на зміну моєї аури, вони відкрила свої оченята, сині мов небо вони дивилися на мене випромінюючи безмежне кохання. Ліана міцніше притиснулася до мене та й прошепотіли на вухо — любий мій імператоре як тільки я кохаю тебе, як я раніше жила без тебе. Її гаряче дихання, її поцілунки її ніжний шепіт відразу змусили мене забути про реальність і знову ми були вдвох в невідомому світі в райському світі радощів, пестощів та кохання.

Коли ми прийшли до тями, то за вікном вже був день, світило на небі вказувало що був вже полудень. Ми раптом глянули на один на одного та й знову злилися в довготривалому поцілунку. Потім був басейн, потім чи то сніданок переходячий в обід, потім наші тіла знову відчували на собі прохолоду шовку нашого ліжка. І от за вікном почало вже темніти як раптом відбувся виклик від Стаса. Алексе, Ліанно — ви мабуть забули що у вас ще є й друзі. Ми спеціально вас не тривожили дали вам відпочити але 12 годин в ліжку це вже мабуть перебор, та й засміявся весело. Він дивився на нас через артефакт зв’язку, потім в екрані з’явилися Віка та Кріс і теж дивилися на нас з посмішками. Ліанна забрала в мене артефакт та сказала тихенько пора вдягатися, йди а я підійду трохи пізніше і вказала мені на двері спальні. Поцілувавши її в носик пішов вдягатися.

Раптом мені прийшло повідомлення, що Алекс та Андрій вже чекають коли я їм відчиню двері. Звичайно що слуги почали відразу накривати стіл до вечері а я з хлопцями пішов в гостьову взявши пляшку дорогого вина з Імператорського винного погрібця. Сиділи розмовляли про те, про се, поговорили про своє минуле на Землі. Говорили якось спокійно, не жалкуючи про минулі події які нас закинули так далеко від домівок. Все важливе ми як завжди обговорювали разом. Адже як то кажуть три голови добре а шість — ще краще. Дівчата приєдналися до нас лише через годину.

Стіл був накритий як завжди — на вищому рівні, всі продукти були тільки натуральні. Ми якось і забули, що таке харчовий синтезатор.