Частина2 / Розділ 8. Імперська Рада Древніх

— Ну що ж, мої друзі, пішли в зал для засідань, необхідно звикати до нових правил. Досить вирішувати питання, як-то кажуть, на бігу. Звідкись я знав що зал засідань ідеально підходить для різних засідань, зборів чи нарад адже в ньому автоматично ведуться протоколи засідань, формуються, роздаються та контролюються видані завдання. Та й взагалі його можна вважати головним центром керування імперією. До речі, сьогодні якраз день планового засідання, затверджений ще Імператором з минулого.

Ми пішли в сусіднє приміщення, і раптом я зупинився. — Ану тихо, — промовив я: — Ви щось чуєте?

І дійсно, ми почули якийсь шум, схожий на приглушені голоси людей. Відчинивши двері до зали та переступивши його поріг, ми завмерли від несподіванки: в залі сиділо, на перший погляд, близько півсотні людей — чоловіків та жінок, які жваво між собою перемовлялися. Ми ступили ще кілька кроків вперед, поки присутні в залі не звернули увагу на наше товариство.

Раптом піднявся один чоловік, досить таки похилого віку, та й голосно звернувся до нас: — Гей ви, молоді люди, ви що, заблукали? Ану швиденько вимітайтеся звідси! Ви що, не знаєте, що це імперський зал засідань?

Всі почали сміятися над нами, відпускаючи на нашу адресу незлобливі зауваження. Але я різко отямився та наказав своїм супутникам рухатися за мною. Ми пішли до головних місць зали засідань, які знаходилися на підвищенні та були повернуті в бік зали.

Чим ближче ми підходили до своїх місць, тим сильніше наростав шум та почалися крики, мов молодь взагалі з глузду з’їхала. Хтось крикнув: — Гей, охороно! Виведіть звідси цих безголових телепнів!

І дійсно, кілька кремезних чоловіків швидко рухалися до нас. Я, не довго думаючи, поставив між залом і нами прозорий захисний щит. Продовжуючи свій рух далі, ми почули глухий звук, оглянувшись я побачив, як два найшвидших охоронці лежали на підлозі після невдалого контакту зі щитом.

— Швидко по місцях! — скомандував я друзям і відразу накрив нас прозорим куполом. — Мало що може трапитися через непорозуміння.

Як тільки я сів у своє крісло, яке було схоже на трон, та поклав руки на бильця, мене щось укололо в палець. Я швидко відірвав руку як раптом напроти мене розгорнулися голографічний пульт керування та монітор. У залі ліворуч біля стіни залу засідань засвітилися 10 голографічних моніторів, А по центру з’явився один але досить таки великий.

І якось відразу вся публіка, що залишилася в залі засідань, затихла. Потім у залі пролунав якийсь мелодійний сигнал, всі, хто був у залі, поклали свої руки на пристрої, які раптом з’явилися перед ними. На моєму моніторі з’явився нумерований список, який почав рухатися знизу догори. Глянувши на нього зрозумів що то перелік присутніх в залі. У моїй голові миттю з’явилася вся інформація про цей зал, та як це все працює.

У цьому залі завжди збиралася Імперська Рада. Відтепер я буду називати цю раду — Імперська Рада Древніх. Я вже знав, структуру всього імперського управління, які служби і за що відповідають . Але це все потім, а наразі прийшов час знайомитись з присутніми та розбиратися з тими подіями які щойно відбулися в цьому залі.

Тільки-но я хотів звернутися до присутніх, як тут відчинилися двері, і до зали зайшли дві поважні дами. Чим ближче вони підходили, тим більше наростало моє здивування адже попереду йшла Ліанна, а за нею Єва. Вирази їхніх облич були непроникливими. Підійшовши до мене, вони злегка вклонилися мені. Ліанна сіла біля мене, а Єва залишилася стояти за нашими спинами. Єва злегка нахилилася наді мною та сказала: — Можна починати. Я глянув на друзів та сказав їм здається ми маємо проблему і я навіть знаю звідки ростуть її ноги.

Потім звернувся до зали — вітаю вас, громадяни Імперії, — і мій голос рознісся по всьому залу. Не дуже голосно, але його чули однаково добре в будь-якому куточку зали. Зал мовчав, можливо, вони ще не розуміли що тут відбувається. Я продовжив: — Давайте повернемося до подій що відбулися півгодини тому та спробуємо розібратися, що то було. Звідки у вас з’явилася така агресія до зовсім незнайомих вам людей? Мені задається що над вами вже хтось добряче попрацював, можливо і ментально.

Дайте мені відповідь, що ви знаєте про себе, про стан, у якому ви всі знаходитесь? Нічого дивного не бачите? Та й взагалі, звідки ми всі тут взялися і чому так організовано ви прийшли в зал засідань Імперської Ради? Хтось зможе дати мені відповідь?

Раптом із залу пролунав жіночий голос: — А хто ти такий, щоб ми тобі доповідали? Ми — вища еліта Імперії, і тримати звіт будемо тільки перед Імператором.

Я глянув у зал, щоб поглянути на ту, хто заговорив, адже місця всіх хто говорив, або був активним, підсвічувалися червоним кольором. Перервавши розмову жінки, я спитав: — Можливо, ви чи хтось інший дасть відповідь на таке питання: а де знаходиться Імператор на даний момент? Або коли ви останній раз бачили його?

Чийсь чоловічий голос промовив - бачили, і чули, ще 10 днів тому на останньому засіданні Ради. — Добре, — відповів я. — А що ви знаєте чи чули про останні події, які відбулися в самій Імперії?

Але той самий жіночий голос мене знову перебив: — Гей ти, молодий чоловіче, ти тут нам мізки не запудрюй. Негайно дай нам відповідь: хто ви, та що тут забули, в цій головній залі Імперії і як тобі вдалося зпустити систему?

— Е, ні, — відповів я, — от саме ми й не збираємося звітувати перед вами.

І раптом шум в залі знову почав наростати. Я почув імена: «Єва», «Ліанна». Схоже, що присутні впізнали їх. Почулися голоси ще сильніші, і я розібрав слова: «Зрада!», «Зрадниці!», «Шпигунки!».