Частина 2/ Розділ 7. Алекс

— Щось надто швидко почали розгортатися різноманітні події навколо нас, — подумав я, — та й ще почали виникати досить-таки неприємні питання. Це я про батьків Ліанни: щось там не все так просто. Та й Єва вже другу добу мовчить, та й від Ліанни, як-то кажуть, «ні слуху ні духу». Я-то взагалі спокійно відношусь до її тривалої відсутності, але якийсь черв’ячок все-таки підточує мої думки. А раптом її мати налаштувала її проти мене, а точніше проти нас, землян, проти друзів?

Далі накручувати себе не було сенсу — попереду дуже важливі події розгортаються. Раптом дзенькнув сигнал з імператорської кабіни телепорту. Двері відчинилися, і до мене вийшла четвірка моїх друзів. Я їх вніс до Білого списку, і вони можуть в будь-який час зустрітися зі мною. На даний момент це дуже важливо, коли необхідно швидко вирішувати питання.

— Привіт! — сказали хлопці, потиснувши руки, та попадали в крісла. — Привіт, Алексе! — повторили дівчата та підставили для поцілунку свої щічки. — Ще холостякуєш? — спитали вони. — Як бачите, — відповів я, розводячи руками і показуючи, що в кімнаті я один.

— Алексе, є питання, які потребують термінового рішення, — звернувся до мене Стас. — Ти в курсі, що вже завтра збирається в дорогу екіпаж Соул та Вайра, і нам необхідно допомогти їм? Вони думають, що зможуть у тому складі, в якому вони зараз є, вирушити в безпечну подорож. — А що там такого? — відповів я. — Вони всі досвідчені в зоряних подорожах. — Так-то воно так, але трішки не так, — відповів мені Стас словами з відомого твору Квітки-Основ’яненка «Шельменко-денщик».

— Алексе, не гальмуй. Що ти знаєш про їхній новий зореліт, що вони створили на основі корпусу «Старого Бродяги»? — вів далі розмову Стас, та й почав розповідати про крейсер, що вони разом із Стенлі створили.

Він розповів про озброєння, про встановлені нові двигуни та реактори, про те, що на капітанському містку для керування цим зорельотом необхідно п’ятеро спеціалістів, і що екіпаж повинен складатися з сотні членів.

Але тут у розмову вступили ще й дівчата: — А чи знаєш ти, що три дівчини-медики вагітні? Вони створили міцні пари з трьома пілотами, членами екіпажу Соул, і нізащо не кинуть своїх чоловіків.

— Стоп, стоп, стоп... — заволав я. — Благаю, помилуйте! Дайте швидко розкласти інформацію по поличках. — А до речі, — я від захисту перейшов до наступу, — а чого це раптом це все на мене скинули? — засміявся я. — Даю 100 відсотків, що ви вже всі питання вирішили.

— Так, — відповіли всі разом. — Ми тільки хотіли поставити тебе до відома. — Оце вже краще, — посміхнувся я та й сказав: — Викладайте.

І вони розповіли про десяток військових, відряджених на крейсер, про дівчат, які вступили в екіпаж, бо пішли слідом за своїми чоловіками, про двох технарів, теж тимчасово відряджених на крейсер, і про саме головне. Про подарунок від Стенлі у вигляді найкрутішого ШІ, який буде керувати зорельотом, і про те, що тепер із зорельотом буде постійний стабільний зв’язок, для якого відстань не грає ніякої ролі.

— Так, — перебив я, — цього, що я взнав, мені більше ніж досить, і я повністю підтримую ваші дії. А тепер дайте мені півтори години привести свої думки в порядок. У мене виникло кілька ідей, якими хочу ощасливити нове керівництво зорельота. А ви, якщо маєте бажання, відпочиньте в моїх хоромах: он басейн чи зимовий сад, коротше — розберетеся самі. А рівно через дві години щоб усі були на нараді. Дуже важливій нараді.

1. 1. Розмова зі Стенлі

Тим часом я швиденько порталом відправився до Стенлі. Не встиг я вийти з портальної кабіни, як він вже зустрічає мене. — Розповідай все, що знаєш про новий зореліт. — А що мені розповідати? — відповів Стенлі. — По суті, це я зробив зореліт таким, яким він є. Вайр намагався десь щось підварити, підремонтувати і таке інше, аби скоріше знятися з місця. Стенлі продовжив: — Мені довелося підключити до себе Соул, і от ми разом зуміли довести йому хибність його ідеї «просто зробити косметичний ремонт». Але мені довелося ще й із Соул попрацювати. — Як це? — здивовано я підняв брови та глянув на Стенлі. — Дуже просто, — майже весело відповів він. — По-перше, я встановив їй максимально потужну мережу, яку вона могла прийняти. Встановив кілька потужних імплантів на пам’ять, на реакцію та швидкість, і закачав багато корисних навчальних баз: економіка, юриспруденція, пілотування зорельотів класу «крейсер» та інші супутні бази, які їй згодяться. А будуть вони вивчатися автоматично по мірі їх потреби. Про ШІ розповідати не буду, бо інформація вже в тебе.

— А тепер, Стенлі, розкажи про те, що я не знаю і без твоєї допомоги не взнаю. — Тоді слухай, — відповів він. — Ти ж знаєш, що мої ментальні можливості надпотужні, тому я мав можливість сканувати розум всіх, хто перебував на станції, окрім вищої еліти Древніх — стоїть у мене така заборона. Так от, — продовжив Стенлі, — я з’ясував, що Вайр має плани «пощипати» піратів. До речі, він це може робити досить-таки легко, але необхідно це робити з розумом. Тут, я думаю, Соул проконтролює батька. До речі, я йому теж оновив нейромережу та закачав різні військові бази, які йому згодяться не тільки при плануванні операцій а й в іншому.

— Ну ти й жук, Стенлі, — сказав я. — Давай далі розповідай. — А що далі? — невинно відповів Стенлі, а потім продовжив: — В одному з медблоків я встановив телепортаційну систему потужністю на 10 чоловік, і зв’язана вона з одним із невеликих будинків на нижньому ярусі. — Це цікаво, — відповів я. — Тільки для чого це все? — Алексе, подумай, а куди вони діватимуть рабів із захоплених піратських кораблів! — Дякую тобі, Стенлі, за те, що ти продумав всі нюанси цієї оборудки. А мені це навіть і в голову не прийшло. Мабуть сьогодні, скоріше за все, необхідно відпочити. Тільки дай мені для початку зв’язок із Соул. Після бесіди з Соул я повернувся в свої апартаменти, бо вже ось-ось мав почати нараду.