Частина 1/Розділ 8. Космічна станція «Алерія»

Я зробив крок у бік  де було ледь видне коло  це був мій тимчасовий індивідуальним телепортал. За мить простір навколо мене змінився, і я вже сидів у своєму кабінеті на зовсім іншій космічній станції.

Цією станцією керував ШІ з матрицею особистості на ім'я Декар, а сама космічна станція носила горду назву — «Алерія».

Перехід через телепорт був миттєвим. Кабінет, у якому я опинився, був майже копією робочого простору Стенлі. Такий самий аскетичний і функціональний. Проте тут була одна суттєва відмінність. Усю протилежну стіну займав величезний панорамний екран. Панель транслювала зображення з зовнішніх камер. Це створювало повну ілюзію того, що ти дивишся у відкритий космос.

А подивитися було на що. На екрані велично оберталася навколо себе Алерія-Прайм — столична планета Імперії Древніх. Зображення вражало своєю красою: блакитні океани, зелені континенти й білосніжні хмари. Навіть звідси було видно сліди цивілізації. На нічній стороні сяяли вогні міст. Орбітальний ліфт тонкою ниткою з’єднував планетарну поверхню з цією станцією.

— Вітаю вас, Тлатоані, — пролунав знайомий голос. (Тлатоані - зверення древніх до свого імператора).

Переді мною матеріалізувалася якісна голограма Декара. Це був управитель космічною станцією, штучний інтелект із матрицею особистості.

— Привіт, Декаре, — відповів я, підходячи до панорамного скла. — Радий бачити тебе. Як обстановка?

— Для мене честь приймати вас особисто, — Декар ледь схилив голову. — Усі системи об'єкта працюють у штатному режимі. Рівень маскування істинної природи на планеті — максимальний. Для відвідувачів та адміністрації я залишаюся лише просунутим керуючим ШІ торгівельної станції. 

— Це добре, — кивнув я, знову перевівши погляд на планету. — Давай відразу до справ. Де зараз знаходяться мої друзі та Ліанна?

— Ваша група прибула на яхті три години тому, Відповів Декар, та продовжив — яхта на якій вони прибули стоїть на космічному VIP причалі бази. Ваші друзі пройшли митний контроль як багаті туристи. Зараз вони розмістилися в готелі «Зоряна Корона». Це найпрестижніший заклад на станції, розташований на елітному житловому рівні.

— Вони відвідала ресторан. Тепер відпочивають у номерах готелю. Ліанна теж винайняла номер в готелі але живе в домашніх апартаментах.

— Декаре, з’єднай мене з нареченою через ментальний канал. Так буде надійніше.

За кілька секунд у голові пролунав схвильований голос Ліанни: — Привіт, Алексе! Я цілий день тебе на бачила, я вже не можу без тебе. Де ти, вже на станції?

— Так, моя мила, — відповів я.

— Я хочу до тебе! Швидко! — палко вигукнула дівчина.

— Ти ще одягнена? — спитав я спантеличено.

— Так, — підтвердила Ліанна і звабливо посміхнулася ...

— Тоді сміливо ступай у коло, яке з’явилося перед тобою.

Одна мить — і кохана вже висить на моїй шиї, обціловуючи обличчя. — Більше ніколи не залишай мене саму, — прошепотіла дівчина мені на вухо.

Декар делікатно кахикнув, і Ліанна відірвалася від мене. — Ой, Декаре, вибач мені... Я так давно не бачила Алекса. Майже цілу добу! — вона тихенько засміялася.

— Ліанна, сонечко, зараз із Декаром розберемося з реальним станом справ. Ти теж підключайся до нас. Що буде незрозуміло — запитуй. Розповім усе, як тільки повернемося в готель.

Дівчина здивовано глянула на мене: — Який готель? Для чого готель? Я люблю наші апартаменти!

Тоді мені дійшло. Справжня імператорська оселя знаходиться в іншому вимірі тобто просторовій кишені. Ми можемо повернутися в рідні кімнати з будь-якої станції. Друзі теж мають таку можливість. Але легенда туристів вимагає обережності.

— Ліанна, люба, нам необхідно підтримувати легенду. Тому ми спочатку — в готель. Спати будемо вже вдома. Але на ранок мусимо знову з'явитися в номері.

Я знову звернувся до голограми: — Так, Декаре, що далі з нашими «Робін Гудами»?

Ліанна здивовано глянула на мене. Я відразу скинув нареченій матеріали по обробці та вербуванню нових службовців. Через хвилину дівчина вже була в курсі всього щодо цього загону.

Піратська база vs Алерія Прайм

— Вантажний корабель із групою Клайда щойно пройшов перевірку. Всю команду відразу заарештували, — чітко доповів Декар. — Але ситуація швидко змінилася. За кілька хвилин людей відпустили. Це сталося після втручання Горма — одного із замісників Ксара Ворна.

— Та ти що! — я задоволено потер руки, передчуваючи розправу над работоргівцем. — Невже це мій старий знайомий? Єво, чого мовчиш?

— Алексе, — відповіла Єва з легким сарказмом, — а що тут скажеш? Ти вляпався по повній. Ті гроші, 500 мільйонів — їх ти вкрав у самого Ксара Ворна. А Горм — один із його замісників. Саме пірата ти підставив грошима боса. До речі, Ворн уже знає, що кредити знаходяться у підлеглого. Проте поки що ватажок картелю ніяких дій не застосовує. Він хоче зрозуміти, що саме затіяв Горм.

— Єво, а ти не могла раніше про це розповісти?

— Ні, Алексе, не могла. Я сама щойно про це дізналася. В інформаційній системі планети станції відбулося збурення через прибуття твоїх підопічних, до речі вони мають досить таки цікаву історію про яку ти не маєш жодного уявлення. Ксар Ворн відразу дав команду розібратися, чому ці хлопці так зацікавили замісника.