Частина 1 / Розділ 5. Повернення до не вирішених справ

— Стенлі, — звернувся я до керуючого ШІ космічної станції, — відправ мене до капітана Вайра та його команди.

Ліфт плавно рушив, і після кількох складних маневрів між рівнями станції зупинився. Двері відчинилися, впускаючи мене до величезного ремонтного атмосферного доку.

Картина, що постала переді мною, вражала. Навколо кипіла робота. Сотні дроїдів-ремонтників, наче працьовиті мурахи, обліпили зовнішню обшивку «Старого бродяги». Вони щось приварювали, щось монтували, міняли цілі сегменти броні. Я помітив, як на корпусі встановлюють потужні турелі, яких раніше тут і близько не було. Корабель не просто ремонтували — його перетворювали на справжній бойовий крейсер.

Я гучно привітався, і мій голос луною розійшовся по ангару. До мене відразу потягнулися всі члени екіпажу. Всі були в піднесеному настрої: ще б пак, вони в реальному часі спостерігали, як відроджується і стає могутнішим їхній старий космічний дім.

— Дорогі друзі! — звернувся я до них, коли вони обступили мене. — Мені надзвичайно приємно бачити ваші усміхнені обличчя, ваш позитивний настрій і той оптимізм, який читається у ваших очах.

Я зробив паузу, зустрічаючись поглядом з багатьма з них. — Я маю багато чого вам розповісти, послухати вас та дати відповіді на ваші питання. Але давайте зробимо це в кінці робочого дня, в традиційному для наших зборів місці — тобто в ресторані. До речі, вечеря сьогодні для всіх за мій рахунок!

Всі задоволено загомоніли, почулися схвальні вигуки. Люди почали розходитися по своїх робочих місцях, обговорюючи майбутній вечір.

— А тепер, — продовжив я, — я маю велике бажання поговорити з тобою капітане Вайре.

— Часу в мене обмаль, але дуже хотілося б, щоб ти провів для мене коротку екскурсію по твоєму ремонтному блоку та ввів у курс справ.

Ми рушили вздовж корпусу корабля. — Розкажи мені про настрій серед членів екіпажу, — попросив я. — Та й взагалі, про твої думки чи мрії на рахунок вашого майбутнього. Які ваші плани?

Я подивився йому в вічі: — Одразу хочу запевнити тебе: я не буду ні втручатися у ваші плани, ні намагатися їх коригувати. Хіба що дам якісь корисні підказки. Ти згоден зі мною?

— Так, звісно, — відповів Вайр. — Нам нема чого від тебе приховувати. Ти дав нам друге життя, і ми це цінуємо.

— От і добре. Для початку хотів би спитати про ваш фінансовий стан. Хоча гроші тут особливо витрачати ніде, але все ж?

Вайр посміхнувся: — З фінансами ти правий, не все так просто. В основному йдуть витрати на їжу, новий одяг та розваги. Мої люди оцінили місцеву кухню, і це їм дуже сподобалося. Вони стали більше спілкуватися між собою в позаробочий час. Коротше кажучи, можна стверджувати, що на станції створюється новий, міцніший екіпаж.

Він трохи помовчав, підбираючи слова, а потім, ледь помітно зніяковівши, продовжив: — А ще... майже пів сотні молодих та вільних дівчат, яких ти врятував, внесли в життя бази неабиякий вклад і розлад також посміхнувся Вайр. Атмосфера всередині колективу змінилася кардинально. От мої пілоти, наприклад, деякі навіть створили стабільні пари. А багато хто з молодих людей ... ну, просто зустрічаються, — він зніяковіло розвів руками. — Так би мовити, для здоров'я. Життя бере своє, Алексе.

— До речі, я помітив, що є пари, які вже не просто зустрічаються, а поселилися в окремих квартирах чи будинках, — зауважив капіта. — Вони почали облаштовувати свій побут на досить достойному рівні, а на це все потрібні кошти.

Я зупинився і пильно глянув на капітана: — Я тебе зрозумів. Скажи прямо, скільки в тебе залишилося грошей?

Вайр почервонів, опустив очі і тихо промовив: — Казна пуста, Алексе. Я вже виплачував зарплату зі своїх приватних збережень, але вони теж не безкінечні.

— Що?! — я майже вигукнув сердито. — Так чому ж ти мовчав? Як довго ти збирався приховувати це? Капітан мовчав, не знаючи, що відповісти. Схоже що його гордість боролася зі здоровим глуздом.

— Отже, зробимо так, — твердо сказав я, дістаючи свій комунікатор. — Я тобі прямо зараз переказую 10 мільйонів кредитів. Ти негайно гасиш усі борги по заробітній платі своєму екіпажу. А від сьогодні ти вдвічі піднімаєш усім зарплату.

—Це по-перше. Вайр підняв на мене здивований погляд.

— По-друге, — продовжив я, — ти, мабуть, шокований сумою. Я не дав тобі їх просто так, мовби з барського плеча кинув подачку. Ні, це інвестиція в твою команду, в «Старого бродягу», в твої ідеї. Я вірю, що ці гроші не будуть викинуті на вітер, вірю що ти зможеш примножити капітал.

— Дякую, Алексе, — розчулено промовив Вайр. — Ти не пошкодуєш.

— А тепер скажи, в якому стані зараз твій вантажник?

Вайр посміхнувся і на його обличчі з'явилася непідробна гордість: — Мій «Бродяга» ще ніколи не був у такому гарному стані, як зараз. Всі двигуни нові й значно потужніші за ті, що були. Корпус довелося серйозно посилити, щоб така тяга не розламала корабель навпіл.

Він вказав на нові модулі на обшивці: — Ми встановили кілька нових додаткових енергетичних реакторів і тепер у нас стоять потужні захисні щити, на які працюють окремі, так би мовити, індивідуальні реактори. Нові турелі теж мають своє автономне живлення. Тобто всі важливі енергетичні вузли мають повне автономне забезпечення.

— А як щодо умов для людей? — Ми подбали і про екіпаж, — з ентузіазмом відповів капітан. — Покращили каюти, встановили нові, більш сучасні харчові синтезатори. І навіть зробили щось схоже на маленький парк для відпочинку. Практично, ми вже можемо вирушати в похід і залишатися автономними досить тривалий час, не заходячи на станції для поповнення запасів.