Ранок прийшов із поцілунком коханої. Я розплющив очі й подивився на неї — Ліанна. Дивно, але я ніколи не сприймав її як Дану. Ще тоді, коли вперше її побачив, коли вона велично увійшла до ресторану, десь глибоко всередині знав: це — Ліанна. Я сприймав її саме як Ліанна, і відтепер, коли ім’я було промовлене вголос, мені стало легше. Мої думки впорядкувалися, зникла та невидима напруга брехні.
Та й по виразу обличчя Ліанни було видно, що її внутрішній світ теж прийшов у гармонію. Вона стала спокійною, з її очей зникла тривога невідомості.
— Ну що, люба моя, — промовив я, потягуючись, — підемо до друзів здаватися?
— Авжеж, — весело відповіла вона. — Сьогодні снідаємо у Стаса, обідаємо в Андрія, а вечеряємо у нас. Ти згоден?
Глянувши у її неймовірні, бездонні очі, в яких можна було потонути, відповів — звісно згоден.
Вона посміхнулася, грайливо поцілувала мене в ніс і, розсміявшись, побігла вдягатися.
Через пів години ми вже були у Стаса та Крістіни. Ще через кілька хвилин до нас приєдналися Віка з Андрієм. Ну як приєдналися? Просто вийшли з телепортаційної кімнати. Де насправді знаходяться їхні апартаменти, я не міг сказати. Можливо, у них теж десь свої окремі апартаменти, які теж заховані в просторових кишенях цього безмежного замку.
Апартаменти Стаса та Крістіни були скромнішими за наші з Ліанною, але теж напрочуд комфортними та затишними.
Як тільки всі всілися до столу, Ліанна вирішила взяти ініціативу у свої руки. Вона підвелася, обвела всіх поглядом і впевнено промовила: — Дорогі наші друзі... — у нас є новина, яка має остаточно розставити всі крапки над «і». Вибачай, Алексе, що я забрала собі повноваження зробити цю заяву.
Всі раптом затихли. У повітрі зависла напруга, друзі з тривогою дивилися на нас, очікуючи чогось поганого.
— Та розслабтеся! — дзвінко засміялася Ліанна. — Новина дуже цікава та надзвичайно гарна, принаймні для мене та Алекса. Але ви, наші друзі, повинні бути теж, як то кажуть, бути в курсі справ. Почну я з того, що хочу знову познайомитися з вами.
Вона зробила театральну паузу, насолоджуючись здивованими обличчями, знову посміхнулася і продовжила: — Моє ім'я — Ліанна. І мені трохи більше, ніж тисяча років.
В кімнаті запала тиша, яку можна було різати ножем. — А тепер всі відімріть і слухайте далі, — вела вона далі. — Так, мені більше тисячі років, і я — жива представниця Імперії Древніх.
Вона коротко переповіла свою історію — так, як сама побажала це подати, опускаючи болісні деталі й акцентуючи увагу на самому факті свого відродження. — Я вірю, — додала вона в кінці свого спічу, — що мені вдасться відновити свої знання. А якщо ні — то будемо разом вчитися заново.
Друзі сиділи ошелешені, переварюючи почуте. Щоб розрядити обстановку, я втрутився: — А тепер давайте снідати. Після сніданку зробив ще одну об’яву — мені необхідно серйозно поговорити з вами, час нас вже підганяє.
— Поки все було в законсервованому стані, час був умовним, тому Плюс-мінус тисяча років особливого значення не мала. Але тепер, коли Імперія почала розгортати всі свої ресурси, коли «коло безпеки» імперії перейшло в активний режим, то ситуація різко змінилася. По всьому чи не по всьому всесвіту пронісся потужний ментальний вихор який вказав що щось у космічному просторі відбулося неординарне, Вороги імперії, якщо вони ще існують, зацікавляться такою подією і розішлють своїх спостерігачів щоб зрозуміти що відбулося на просторах Всесвіту.
— Я думаю, що вам вже набридло сидіти без діла. Тому перед вами і перед тобою, Ліанно, ставлю перше бойове завдання. Нам необхідно активізуватися та найперше звернути увагу на Столичну планету Алерія-Прайм. Якщо ви звернули увагу на те що я не сказав на колишню Столичну планету. Всі ключі для розгадки таємниці імперії Древніх знаходяться на Алерія-Прайм. Тому нам необхідно інкогніто, під видом багатих туристів прибути на планету. Освоїтись на ній, можливо купити нерохумість спробувати відкрити бізнес. Розібратися що відбувається на планеті хто керує нею. Ви можете спитати — а чом б нам не знайти інструкцію по розконсервації хоча б самої планети. Але я точно знаю що такої інструкції не існує, це був ще ще один із запобіжних заходів на випадок злому нейромереж з комплексу охорони імперії. Я активував невелику голографічну схему серед кімнати:
— Погляньте сюди,оглянувши всю свою команду продовжив, ось це планета Алерія-Прайм, а ось біля неї на орбіті висить космічна станція «Алерія». Планета та станція з'єднані між собою швидкісним орбітальним ліфтом. Також, є і імператорський телепорт, яким користуватися можу тільки я та Ліанна. Я можу хоч зараз вас відправити прямо на Алерія-Прайм ,але, на мою думку, краще прибути на планету як звичайні туристи, щоб не викликати ні в кого ні підозр ні будь якої зацікавленості.
— Я бачу в тебе вже є план, розказуй який? — діловито запитав Стас.
— План такий: на космічну станцію «Алерія» ви повинні прибути як багаті туристи що подорожують всесвітом шукаючи пригоди на свою п’яту точку. Як ви вже знаєте навколо кожної космічної станції, у нас на відстані одного гіперстрибка, знаходяться одна яхта для космічних подорожей та один вантажник. З цієї космічної станції ви відправляєтесь на борт яхти телепортом — всього один короткий гіперстрибок і вже знаходитесь в контрольованій зоні станції «Алерія». Сканери відразу вас запеленгують ви представитесь як космічні гульвіси, тобто туристи і запросити дозвіл відвідати станцію для відпочинку та туристичної подорожі на планету Алерія-Прайм. До речі, мільйон кредитів я вам на спільний рахунок уже перекинув, тож у засобах ви не обмежені. Берете офіційний дозвіл на доступ до планети і спускаєтеся ліфтом.
— А далі? — запитав Андрій.
— Знайдіть готель і хоча б кілька діб там поживіть, а я незабаром до вас при’єднаюсь .
— Зробивши паузу, пригадуючи важливу деталь — повідомив — і ще одне: не забувайте про безпеку. Ліанно, будь ласка, організуй всім невеликі просторові кишені. Які будуть замасковані під сумочки, барсетки чи якісь аксесуари. Потім я пояснив що зброя має бути при вас, обов’язково. А відкрито її провезти скоріше за все не дадуть. Ніхто не знає, що насправді відбувається на поверхні планети, хто керує і які там порядки.