Частина 1 Розділ 1

Пробудження відбулося на диво легко: голова була ясною, тіло відчувало приємну легкість. Відкривши очі, я кілька секунд відновлював у пам’яті події минулого. Перейшовши до капітанської рубки, навіть трохи розгубився: що ж далі, з чого починати — продовжувати чи спершу осмислити зроблене?

Десять космічних станцій тепер були вільні й об’єднані в єдиний центр. По суті, це один із передових щитів Імперії Древніх. Щоправда, навіть він не зміг її врятувати. Та з цим я розбиратимуся згодом — що саме сталося і чому імперія загинула.

Я ще трохи посидів, складаючи в пам’яті план пріоритетних справ. Водночас розумів: самотужки мені цього не подолати. У мене є добра команда. І я точно знаю, хто поведе мене вперед, підкаже, що робити і з чого починати. Це — Єва.

— Гей, до речі, Єво, де ти? Чому мовчиш?

— Алексе, я тут. Але ж ти не думаєш, що я буду робити все замість тебе?

— Та ні, — відповів я.

— Ну то чого сидиш? Кого чекаєш? — підбадьорила мене Єва, спонукаючи швидше братися до роботи.

Я ще трохи посидів. Коли ж подумки намалював картину того, що і скільки необхідно зробити, руки, як то кажуть, одразу опустилися. Але тут я згадав і Дану, і друзів, і земляків, визволених з полону, і екіпаж «Старого бродяги», а ще — колишню столичну планету Імперії Древніх.

І тоді я миттєво зрозумів, що необхідно зробити насамперед. Це — люди. Не просто люди, а саме земляни. Адже Земля була колискою Імперії Древніх.

Але є ще одна невідкладна та надважлива справа, я це зрозумів зовсім недавно. Разом із подорожжю та ініціацією на космічних станціях я відчував, що до мене почали приходити нові знання та вміння, на які я майже не звертав уваги. І от, коли всі десять станцій, десять ШІ об'єдналися навколо мене, я відчув, що тримаю в своїх руках щось надзвичайно потужне і небезпечне.

Єва повідомила, що дарма хвилюватися не потрібно: ці знання прийдуть самі, саме тоді, коли я буду готовий їх прийняти. А от те, що я тепер можу телепортуватися з будь-якої станції на будь-яку іншу і навіть на столичну планету — це факт, і я вже користувався цим.

Отже, довго не думаючи, я дав яхті команду маскування та переходу в режим очікування, а сам телепортувався з борту просто в кабінет Стенлі.

— Привіт, Стенлі, — привітався я до його голограми, яка відразу стала більш насиченою, а отже, і більш природною. Він посміхнувся у відповідь. — Ну, розповідай, що тут у вас відбувається, — продовжив я.

Я тепер у цьому кабінеті більше не почував себе гостем, адже віднині я — господар усіх десяти станцій. Так-так, десяти. Адже сьома космічна станція, що стала прихистком для піратів і повинна була бути знищеною, залишилася цілою. Як я з'ясував потім, вона й не могла бути знищеною, тому що кожна станція мала свою особливість і своє важливе місце в охоронному кільці імперії. І, до речі, я вже знаю, як використаю цю піратську станцію, але про це трохи пізніше.

Стенлі розповів, що всі дівчата-медики, які були звільнені з полону, поки що знаходяться в карантині, але це вони самі так вирішили. З полоненими чоловіками все набагато складніше. По-перше, вони з різних країн. Майже половина з них досить-таки агресивні, хоча їх можна зрозуміти: когось забрали просто так — де йшов, там схопили й потягли. У багатьох залишилися сім'ї з дітьми без батька, ну і кримінальних елементів чимало. Щоб дати всім цим людям раду, щоб знайти з ними спільну мову, потрібен менталіст.

— А хто у нас менталіст? — спитав Стенлі та посміхнувся, дивлячись на мене.

— Ну а толку з того, що я менталіст? — відповів я. — Ненавчений, слабкий менталіст, який ще ні разу не використовував свої вміння.

Аж раптом з'явилася Єва у своїй формі стюардеси і теж включилася в нашу розмову:

— Алексе, тепер послухай мене. На цей час ти вже маєш багато, та ні — дуже багато ментальних умінь та властивостей, але вони зараз просто заблоковані заради твоєї ж безпеки. А вмикати їх буду я, але після здачі звичайних іспитів. Так що гайда до медичного блоку. Заходь у ліфт, і він тебе відвезе, куди потрібно.

Ліфт відчинив мені двері прямо в медблоці. Оглянувшись, я побачив просто пусту кімнату. Не встиг я нічого спитати, як просто зі стіни виїхала медкапсула. Вона аж ніяк не була схожою на ті, що я тут бачив раніше, але я твердо знав, що то медкапсула. Прозора кришка від’їхала вбік, мовби запрошуючи мене.

Єва знову глянула на мене поглядом, що промовляв: «Чого стоїш?»

Я почав роздягатися.

— Догола, — сказала Єва, а потім додала: — Ти вже стільки тут у нас живеш, але ще ні разу твій організм не проходив повної перевірки та, я б сказала, капітального ремонту.

Я тільки ліг у капсулу, не встиг закрити очі, як мені вже кажуть: «Вставай та одягайся». Я здивовано глянув на Єву, хотів щось спитати, але вона мене випередила. — Пройшло шість годин, — почув я від неї. — Я не буду тобі нічого розповідати про стан твого організму, одне тільки скажу: твій організм та стан твого здоров'я тепер відповідають на 90 відсотків стану Древніх людей. Це дуже високий показник. Поки тебе ремонтували, я закачала тобі бази для вивчення володіння ментальними здібностями, і ти їх відразу вивчив, тож частина твоїх здібностей вже розблокована.

Вона зробила паузу, дозволяючи мені усвідомити почуте. — А далі тобі необхідно відпочити, бо після такої чистки організму необхідно ще кілька годин відіспатися. Та й взагалі, тебе там вже чекають друзі. А завтра займемося агресивними особами, яких ти звільнив з полону.

Минуло кілька хвилин, і той самий ліфт доправив мене до ресторану, де ми вперше з екіпажем вели розмову на тему, як житимемо далі. Зайшовши до зали, я побачив багато людей. Це були і дівчата-медики, серед яких виднілося кілька чоловіків — членів екіпажу «Старого бродяги». Окинувши поглядом залу, я помітив стіл, за яким сиділи мої друзі зі своїми дружинами, а також капітан Вайр із дочкою Соул. Дани з ними не було.

Підійшовши до друзів, я радо привітався з ними. — Ну що, Алексе, — спитав Стас, — переміг усіх? — Так, — відповів я. — А чого Дани з вами немає? Де вона? — стурбовано запитав я. — Як де? — здивовано перепитали друзі. — Ми її не бачили вже третю добу. Звернутися нам було ні до кого, а Стенлі відповів, що все гаразд, вона зайнята важливою справою.