Глава 1

Я старалась робити вигляд що все добре, але всередині все кричало й мліло від паніки. Якщо не вийде? Я не витримаю цього шлюбу, не переживу першу шлюбну ніч. 

Так, стоп! Я довіряла сестрі більше ніж собі. Вона сказала все буде добре, значить так і буде. Головне красиво вийти й показати наскільки я віддана Малині. А там… я зраджу. І зроблю це з чистою душею. Скучати буду тільки за сестрою.

В двері постукали і зайшли.

-Сестричко! Ти справжня красуня!- Назар поліз до мене з гидкими обіймами, та я далася. Нехай тішиться поки може.

Я знала що він бреше, адже зовсім не подобалась собі, плаття з останніх писків моди занадто мене обліпило й зробило плоскою. Зачіска мене старила, а макіяж був з тих що кричали візьми мене. Але я терпіла всі хотілки Олега з ангельською покірністю. Нехай всі думають що я скорилася їм. 

Вдавати вселенську доброту було неважко, адже я ніколи не відзначалася буйним норовом. 

Я не знаю чи була б така впевнена в собі як би не Кіра. Це вона подарувала шанс на нове більш краще життя. 

Звісно я переживала що буде потім в Сицилії, але відклала страх на потім, вирішуємо проблеми по мірі їх появи.

-Вже всі зібралися?- голос був сиплим від переживань.

-Так, вибач, але весілля не таке грандіозне на яке ти заслуговуєш, та все ж, поки діє траур,- він зовсім не тримав траур, він тішився як мала дитина, якій дали шанс з'їсти цукерку.

Але боюсь, що цукерка підла штука– нею можна вдавитися.

-Хіба ми не могли почекати 9 днів? Це вже не такий великий термін,- я глянула на нього поглядом, який йому зовсім не сподобався, це був погляд великого мудреця спрямованого на телепня.

Я швидко востаннє глянула на себе в дзеркало і мовила:

-Вже пізно щось змінювати, веди мене,- взявшись попід лікоть, приготувалась, між мною і новим життям були двері й вистелена червона доріжка, яка вела до мого недо чоловіка.

Ці дні я довго аналізувала план Кіри.

Видати мене заміж за молодшого боса Кози Ностри був найбезпечніший варіант. Малині ніколи не вистачить сил щоб добратись до мене там. Навіть якщо вони й зможуть знайти мене в Сицилії, їм не дасть нашкодити мені сім'я Росміні, частиною якої я стану. 

Мені потрібен сильний покровитель, щоб захиститись від Олега з його маніакальним бажанням ламати все, що потрапляє йому до рук. А зі сестрою довго не зможу переховуватись, я буду їй мішати у досягненні власних цілей, тим більше я єдина її слабкість, яка може зашкодити. 

Як би я не ненавиділа зброю і війни, сестра повинна скористатися шансон стати новим Босом. Вона народжена для цього, я знаю і вірю в це.

Ми минули короткий коридор і зробили перші кроки на червону доріжку, вкриту пелюстками білих троянд, які чітко вирізнялись на фоні того ж ковра і темного паркету.

Зала була простора і світла, по боках йшли два ряди колон, а в просторі між попередньою і наступною, на дубових кріслах, сиділи гості.

Їх справді було не багато, і майже всіх я знала. Це були приближене коло людей, яке ще декілька днів тому були до смерті вірні батькові, але його час минув, а майбутнє Малини нечітке й туманне.

Попереду стояла арка, біля якої вже стояв чоловік, який повинен прийняти подружні клятви, Олег, його посіпака Ігор в ролі його свідка і сестра в ролі моє дружки. 

На мить я глянула на Людмилу, рідну сестру Олега. Не дивлячись на свої 30, вона виглядала старшою і до глибини душі розбитою– ось ціна любові до брата. Він ламав всіх, дружин, сестру, і мене, якщо б я все таки стану його жінкою.

Ні! Сестра не підведе!

Назар зупиняється і передає мою руку нареченому. Рука Олега холодна, противна, стара, і надто сильна. Він стиснув мою долоню, через що я трохи зморщилась, але через мить повернула маску беземоційності.

-В мене прекрасна наречена!- проскрипів він приторним тоном.

-Для ВАС старалась!- не втримавшись я посміхнулась найєхиднішою посмішкою, яка була в моєму арсеналі.

-На ТИ! Ми без п'яти хвилин подружжя,- щось чорне й потворне промайнуло в його очах, та я вперто зробила вигляд що не боюсь його.

Знав би він, що ці п'ять хвилин обернуться в ніколи.

Повернувшись до чоловіка в строгому костюмі і з папкою в руках, я напряглась. Шоу повинне початись із секунди на секунду.

Почались вступні слова організатора. Робити вигляд, що все добре, ставало все важче, мурахи табуном бігли по моїй спині, яка була прикрита кошмарною весільною сукнею.

-... Це новий світ, який має право існувати тільки при повазі і шані один до одного.

Ага так би він мене і поважав, наздогнав і ще раз поважив би.

-Тож перейдемо до клятв! Чи згідні ви…

Це все затягується! Олег вже впевнено дав свою згоду. Після мого "Так" вже не буде шансу…

З-заду мене почувся потужний вибух, двері вирвало із петель. Я інстинктивно присіла і накрила голову руками. Відразу за вибухом пішли постріли.

У цьому хаосі і шумі хтось взяв мене за плече, й притяг у свою сторону. Різко обернувшись, я побачила знайомі голубі очі й світлі ангельські кучері.

Через шум я змогла лише прочитати по губах: " За мною".

Вона потягла мене до бічних дверей за аркою, краєм ока я побачила, що були перші жертви. Від цього совість хотіла боляче вжалити, але часу дослухатись до неї не було.

Відволікаючий маневр вдався.

Мене затягли в маленький коридорчик, після чого сестра почала скидати на бік якісь відра з ганчірками. Я взялася їй допомагати, через пів хвилини я змогла розгледіти двері люка. 

Кіра швидко їх відчинила і приказала спускатися. 

Я почала догадуватися що ми вийдем аж у підвалі, але лізти прийдеться немало, зала у якій відбулася недоцеремонія на третьому поверсі.

Навіть тут було чути хаос і стрілянину.

-Спускаємось швидше, навіть під пострілами вони помітять що нас немає,- Кіра була зосереджена і в повній бойовій готовності.

Нарешті сестра злізла з драбини, після чого і мої ноги торкнулися підлоги. Лізти по драбині на каблуках було дуже важко, але часу скиглити не було.