Морі

Все почалося так швидко, що в мене не було шансу все збагнути і прийняти як даність , я також була на місці подій , я бачила цю розруху , смерті , все відчувалося по іншому , одне діло це уявити , інше діло бути в цьому хаосі ,я не була готова до наслідків , але розуміла , що я не зможу стояти осторонь , я прокручувала в голові слова батька знову і знову , щоб не божеволіти від того , що бачу , чую і розумію , я хотіла пам'ятати кожне сказане слово , щоб тримати ясність думок , мені було страшно ,адже стільки було поранених які потребували моєї допомоги і були ті , кому вона просто вже не потрібна ,я відчувала холодний подих смерті  , який не покидав мене , ні на хвилину ,простір наповнювався війною , кров'ю і смертю , було чутно крики поранених і їх прохання про допомогу ,  ми як цілителі були підготовлені ,але я не усвідомлювала всього жаху до сьогоднішньої ночі , з настанням якої почалась війна і пішов відлік часу , поранених зносили з поля бою до нас , і ми робили все можливе , щоб надати їм необхідну допомогу, я намагалася допомогти кожному , і навіть коли вже було пізно , я вчилася бути холодною ,щоб відчуття спустошення не було таким не приємним і болючим , я вчилася бути сильною і холоднокровною , бо я не могла бути слабкою , принаймні для тих в кого був шанс на порятунок , я зупуняла кров , лікувала рани , відновлювала магічні пробої , інколи вдавалося повертати до життя тих , в кого були мізерні шанси на порятунок , моя магія дозволяла це робити , вірніше мій магічний потенціал , мій резерв , я була більш витривалою за своїх колег , тому намагалась взяти з цього все , але я не була всесильною і мені також потрібен був відпочинок і просте відновлення , таке як сон і поповнення затраченого магічного ресурсу , я обвішалася магічними атрибутами , які допомагали черпати сили і були створені для того , щоб поповнити мій ресурс , здавалося ця ніч не мала початку і кінця , вона була безкінечно довгою , я так хотіла її закінчення , ніби з приходом світла ,цей жах пройде , але  ні , він не зникав , ми несли великі втрати ,а Темні ніби черпали свої сили від Темних богів , які не були добрими до нас , я відновлювала магічні потоки воїнів , один за одним я з'єднувала їх по новому і працювала допоки не отримувала бажаний результат , я збилася з рахунку скільки було їх за цю ніч , я не пам'ятала обличчя , а тільки травми і як їх вилікувати , мої рухи були точними , виваженими і бездушними , я б сказала механізованими , мій мозок і тіло працювали в одному тандемі , а я була вмістилищем своєї сили ,ми розуміли один одного без слів , просто робили свою роботу , і віддавали всі свої сили на порятунок інших . В цьому ми були єдині , я чула розмови колег про втрати , про те що Темні просуваються на землях Світлих , як загарбники і нелюди , вони не знали жалю , втоми , вони були схожі на небезпечних звірів , з приходом яких прийшла смерть , я слухала я чула ці розмови , я бачила розгубленість і страх в очах колег , я бачила це і в собі , але далі робила те що вмію краще , я вміла лікувати і не припиняла це робити , я чула розповіді світлих воїнів і тих хто першими попали під удар темних і кому трапив шанс на порятунок , я вбирала в себе все почуте і продовжувала працювати , ніхто не знав того , що принесе сьогоднішний день , я намагалася не думати , я не була навчена вбивати , я не володіла зброєю , я робила те що в мене виходить і те що дозволяв мені мій цилительський дар ,я  ховала свій страх і відчай за роботою , адже я в цьому була хорошою ....

Я б хотіла попросити від себе , всі ті хто читають мій Роман :дайте реакцію🔥, байдуже яку : критику , похвалу  , пишіть коментарі , мені як автору початківцю це дуже важливо !!!!