Розділ 16

Каріон

Остер повертається до маєтку і відразу йде з Артою до будинку. Розважаю дітей, щоб вони не заважали подружжю усамітнитися.

Не хочу думати про те, чим вони там займаються після тижневої розлуки, і старанно граюся з братами й сестричкою. Коли подружжя виходить із будинку, на прохання Остера з гордістю демонструю свої здорові крила і вгодованого дракона.

Остер, схвально киваючи головою, розглядає мене, а потім…

— Ти трохи пригальмуй із його годуванням, — наказує дружині.

Я здогадувався, що добре не може бути довго. І відра м’яса та повні годівниці іншої їжі — це не назавжди.

Ось і усе… Лікування закінчилося, а з ним і сите, безтурботне життя. Тільки що Остер повідомив Арті, що мене слід обмежити в харчуванні. У моїй присутності повідомив, анітрохи не приховуючись. Правильно. Вилікували, відгодували, тепер час приносити користь?

В Остера немає в маєтку полів і каменоломень, та вантажі йому возити не треба. Як я зможу відпрацювати? Єдине, чим я цінний — своїм зв’язком із принцесою Південного Королівства…

Остер наказує мені обернутися. Звісно, це виглядає як прохання, але хто ризикне не виконати «прохання» начальника Таємної Канцелярії?

Я обертаюся і стою перед ним у людській подобі, не знаючи, куди подіти руки. Був би я зараз драконом, то переминався б із лапи на лапу. Я знаю, що це видає мене з потрохами, але не вмію приховувати свої емоції.

Остер щось каже мені… Щось про те, що він зовсім не це мав на увазі. Але я його вже не дуже слухаю. Найголовніше я почув. Те, від чого в мене серце від страху забилося у рази швидше, і всі нутрощі скрутило в тугий, болючий клубок:

— Завтра ми поїдемо з тобою до Браккаса, — каже Остер, уважно дивлячись мені в очі.

Що він хоче там побачити? Страх? Ненависть? Хоче, щоб я почав благати його не відправляти мене назад до вітчима? Я щось повинен дати натомість, щоб залишитися тут, у ситому й безтурботному житті? Повинен розповісти, хто така Лейра? Обміняти інформацію про неї на обіцянку не повертати мене назад у голодне й повне знущань життя?

Ось як, виходить… Остер хоче мене купити за кілька відер м’яса щодня?

Судомно намагаюся згадати, що я встиг розповісти йому про Лейру… Тільки ім’я начебто… Але може бути, це тільки я такий наївний і не відразу здогадався, що мова йде про спадкоємну принцесу Південного Королівства?

А я тільки почав звикати до цього будинку. До Арти, нових братів і сестрички… І я навіть готовий був довіритися Остеру…

Зриваюся.

— Хочете повернути мене вітчиму? Добре, будь ласка! Нашийник тільки не забудьте! Він грошей коштує. І ланцюг дорогий. Спеціально на замовлення зроблений. Браккас лаятися буде. І спасибі за їжу. Я постараюся розплатитися, як тільки зможу. Не обіцяю, що це станеться швидко…

— Та що з тобою, Каріоне? Чого ти раптом розлютився? — здивовано, вдаючи, що не розуміє про що йдеться, запитує Остер.

— Я не буду благати залишити мене, — глухо відповідаю йому крізь сльози, що зрадницьки виступили на очах. Мені соромно за це, але я ще не навчився керувати цим тілом і приховувати емоції. — Ви ж це спеціально, так? Щоб я все розповів про Лейру? І ви могли б на неї впливати через мене? Так ось! Не дочекаєтеся! Повертайте Браккасу. Замикайте в підземеллі. Робіть що завгодно! Лейру я не зраджу…

Остер

Не розумію, якого Некрилатого Бога хлопець так розлютився?!

Що я такого йому сказав? По-хорошому, треба було б усе проаналізувати, поговорити з ним, заспокоїти. Але я не в тому зараз стані. Я тільки повернувся після розлуки зі своєю Парою! І ледь, ледь починаю адекватно реагувати на те, що відбувається. Зараз мене цікавить тільки одне — побути поруч із дружиною. А всі ось ці юнацькі вибрики — із цим я вже буду розбиратися завтра.

— Іди до себе, — суворо наказую йому. — Тобі ж уже виділили кімнату в будинку?

— Так, — коротко відповідає він. — На першому поверсі.

— Добре. Завтра поговоримо. Але я своїх рішень не змінюю.

Каріон нічого не відповідає, розвертається і невпевненою ходою йде в будинок. Повернеться Ітон, займеться з ним танцями. Взагалі доведеться наймати купу вчителів і готувати хлопця до вступу в Академію…

Але це все потім. Мені не подобається його настрій, але я не бачу особливої проблеми. Що він там про Лейру говорив? З чого Каріон узяв, що мені потрібна інформація про неї? Хто вона взагалі така? Треба буде дізнатися…

Поки ми дістанемося до будинку Браккаса, у нас із ним буде достатньо часу про все поговорити.

А зараз мені треба до дружини…

Швидким кроком йду до будинку і, обганяючи Каріона, плескаю його по плечу. Не знаю чому — чи то він ще дійсно не навчився нормально ходити, чи то я трохи не розрахував силу, але Каріон падає на коліна.

— Хлопче, на ногах треба міцніше триматися! У житті це може стати в пригоді, — невимушено сміюся я і біжу до будинку.