Розділ 15

Каріон

Після мого несподіваного обороту й останньої «розмови» з Лейрою минув тиждень. Я більше не намагався приймати людську форму — Арта мені заборонила. І я ще не знаю, чи можу тепер робити це постійно за власним бажанням, чи знову потрібен стрес. Якого в мене, до речі, зараз більш ніж достатньо.

По-перше, Лейра вже тиждень не з’являється в моїй голові, і це мене лякає. Що сталося? Мій раптовий оборот обірвав наш зв’язок? Без неї я відчуваю себе так, ніби від мене відрізали половину, кращу половину, і згодували свиням. Я навіть постійно оглядаю себе — чи все на місці, настільки сильне це відчуття втрати й самотності.

Остер полетів до столиці й це повинно мене заспокоювати. Але я нервую ще більше. Швидше за все, до його повернення я буду вже повністю здоровий, отже, Арта більше не зможе мене захищати й почнеться допит.

Я впевнений, що зможу все витримати й не зізнатися в тому, хто насправді Лейра. Кохану я не зраджу ні під якими тортурами… Але очікування не менш болісне, ніж самі тортури.

Тим більше, що й лікування досить болюче.

Мої неправильно зрощені кістки треба виправляти, а для цього їх заново ламають… З найтовстішою і найміцнішою з них Остер допоміг Арті перед відльотом.

Я верещав і благав відпустити мене й залишити жити калікою, але тільки не мучити. Але й Арта, й Остер, і три дракони, які тримали мене, проігнорували мої прохання і благання.

— Заспокойся, малюк! Найстрашніше позаду… І коли ми закінчимо, ти зможеш літати. — заспокоює мене Арта. — Ти злетиш високо в небо й будеш махати своїми гарними й потужними крилами. Твої груди будуть потужно розсікати повітря, і ти почуєш, як вітер свистить у вушних отворах!

Арта ще довго розповідає мені, яким вродливим і сильним я буду, і заколисаний її словами й погладжуваннями морди, я засинаю.

Решта лікування вже не таке болюче, але кожен раз Арта сидить зі мною, щось розповідаючи й погладжуючи, поки я не заспокоюся.

Остер повертається злий і втомлений. Його можна зрозуміти — цілий тиждень розлуки з Істинною Парою, навіть для такої сильної особистості як він — серйозне випробування. Арта переносить розставання з Парою набагато спокійніше — її захищає наявність дітей, які весь цей час практично не відходили від неї. І від мене…

Завдяки відмінному харчуванню, моя регенерація відновилася, і крила, і хвіст уже майже загоїлися.

До речі про хвіст… Коли сьогодні повернувся Остер і я, просто інстинктивно замахав хвостом, вітаючи члена зграї, з мене посипалися шипи… Отруйні… Кілька встромилися в Кріта й Каса, але їм, як ментальним драконам, це не завдало особливої шкоди. Тим більше, що вони були у звірячій формі, а ось кілька шипів полетіли в бік Арти… І якби Остер не підставив крило, то встромилися б прямо їй у ногу!

Остер голосно гарчить, поки Арта виймає з його перетинок шипи з мого хвоста, а я сильно тремчу, чекаючи покарання.

І, як завжди в моменти стресу, з’являється Лейра!

«З тобою все гаразд? — злякано запитує кохана, — я відчула, що тобі страшно…»

Неприємно, що дівчина відчуває мене слабким, і я подумки скриплю зубами.

«Все гаразд. Мене лікують, — відповідаю майже правду й перевожу розмову на іншу тему. — Ти де пропала? Я переймався!»

«У нас була делегація з Рівнинного Султанату, і я не оберталася. У них це не прийнято… Ми поважаємо традиції гостей і не дратуємо їх».

«Як це — не заведено обертатися? Взагалі?»

«Швидше навіть заборонено. Дракони в Султанаті тільки несуть військову службу і виконують важку роботу…»

«А чого ці… із Султанату, приїздили до вас?»

«Вирішували з моєю матір’ю… — Лейра робить довгу паузу, і я починаю нервувати. Нарешті вона продовжує, — дипломатичні питання…»

І мені дуже не подобається тон, яким вона це говорить.

Остер

Я все з’ясував про вітчима Каріона. І тепер ледве стримуюсь, щоб не полетіти до нього й не прибити одним махом. Але, Арта має рацію, треба діяти максимально в рамках закону. Безкарно вбити Браккаса, скориставшись своїм статусом і приналежністю до родини Імператора, я завжди встигну. Тим більше після всього, що я про нього дізнався, я просто не можу дозволити йому так легко померти!

Повертаюся додому досить втомленим і шалено злим. Розлука з Парою, це завжди болісно. Хоч ми й розлучилися з Артою після бурхливої ночі, але я зовсім не проти із цього почати сьогодні.

— Остере, нарешті ти повернувся! Я так скучила… — вибігає Арта мені назустріч, ледь я приземляюся у дворі.

— А як я скучив і не передати словами. Але можна цілком відчути, — обіймаю дружину, притискаючись.

— Ти як завжди про своє, — сміється вона.

— Ну не про чуже ж мені думати! — сміюся у відповідь.

— Який же ти розпусник, Остере!

— Я не розпусник, просто трохи розв’язаний у спілкуванні...

— Давай спочатку про справу. Потім будемо вже займатися всякими непристойностями…

— А я пропоную спочатку займатися, а потім уже про справу, — перебиваю дружину й поступово відтісняю її до сходів на другий поверх, де знаходиться наша спальня.

— Зачекай, Остере! Розкажи краще, що ти дізнався про вітчима й сім’ю Каріона?

— Охрініти, Арто, ти знущаєшся чи що? Я шалено за тобою скучив, а ти мені тут якогось Браккаса ліпиш на мізки.

— Заспокойся, невтомний ти мій! У будинку повно прислуги, діти можуть зайти в будь-який момент… Ти можеш почекати до ночі?

Арта має рацію… Важко зітхаю.

— Добре, я почекаю до ночі. Що в нас взагалі тут відбувається?

— У нас усе добре. Каріон повністю відновився і вже може спробувати літати. Я не хотіла дозволяти йому без тебе.

— Правильно.

— Так що там із його родиною?

— Все так, як я і припускав. Браккас стурбований тільки отриманням прибутку, і до своїх рідних синів ставиться не набагато краще, ніж до Каріона. Пару днів побуду з тобою, відновлюся та відправлюся до нього. Постанова про його арешт і вилучення дітей уже є.