Розділ 13

Каріон

Мене годують добірним м’ясом тричі на день. А ще приносять відрами фрукти та овочі, і просто навалюють повну годівницю! З огляду на те що я майже не рухаюся, я скоро зажирію і зовсім не зможу ходити. Я так і «сказав» Арті, нашкрябавши на піску.

— Не хвилюйся, як тільки одужаєш, Остер почне тебе ганяти! — сміється вона. А мені трохи стає лячно. Та що там трохи! Мене трусить, як тільки я подумаю, що мене чекає попереду. Остер нічого не говорить, а моя фантазія малює мені картини, одна страшніша за іншу. І якби не Лейра, я б збожеволів від страху.

«Перестань скиглити, Каріоне! — заспокоює вона мене вкотре. — Остер прийняв тебе в зграю і нічого поганого не зробить!»

«Ти так говориш, ніби не знаєш, ким працює Остер!»

«Взагалі-то ні. Ти мені не говорив…»

«Остер — начальник Таємної Канцелярії Імперії!»

«Ой, молодший брат Імператора Саттона?»

«Так!»

«То ти в Імперії живеш?»

«Так! А ти?» — цікавлюся я, і Лейра замовкає.

Чому я раніше не здогадався її запитати? Це було б логічно, але ми ще ніколи про таке не розмовляли.

«У Південному Королівстві…» — нарешті відповідає вона, після тривалої паузи.

«Некрилаті Боги!»

«Ой! А ти раніше не лаявся…»

«Вибач, більше не буду…»

«Я сподівалася, що ми колись зможемо зустрітися…» — зітхає Лейра, і я відчуваю гіркоту в її голосі.

«Ми зустрінемося!»

«Але як?? Наші країни ворогують…»

«Я знайду спосіб… Обіцяю! Я прилечу до тебе…»

«Навіть не думай, Каріоне! Ти — син брата Імператора. Якщо тебе спіймають, то захочуть використати! Тебе зроблять рабом, якщо виживеш після тортур…»

«Це буде марна трата часу. Я для Остера — ніхто» — сміюся з гіркотою.

«Сумніваюся. Але навіть якщо це так, хто повірить??»

Лейра має рацію… Але мені однаково треба її побачити… Хоча б один раз… Уся моя сутність тягнеться до неї. Й іноді це буває боляче, але найчастіше приємно… Але потім ще болючіше.

«Лейро, а якого кольору твоя дракониця? — питаю я і лякаюся. Ми ніколи не говорили з нею стільки про особисте. Досі я знав тільки її ім’я… І мені раптом захотілося дізнатися більше. Може вона — стара бабця? Наважуюся та ставлю наступне питання: — Скільки тобі років?»

Настає пауза. Болісно довга. Невже я не помилився і Лейра вже немолода жінка?

«Моя дракониця буде біла… Линяння ось-ось почнеться…»

І тут до мене доходить:

«Ти — Аліейра з Роду Білих Драконів?»

Знову пауза… Я навіть перестаю дихати й не відразу помічаю, що Остер підходить до мене.

«Відповідай, будь ласка!»

«Так…»

— Каріоне, з тобою все гаразд? — злякано запитує Остер, а мене всього трусить.

— Ні, зі мною все погано! І гірше вже бути не може! — кричу я і тільки тоді розумію, що прийняв людську форму.

— Каріоне?! Ти, ти тільки не нервуй. Сиди тут, я зараз принесу якийсь одяг. Хоча, почекай, — Остер знімає із себе сорочку, побачивши Арту й дітей, що вибігають із будинку. — Ось, прикрийся.

Я хоч і прожив усе життя драконом, але з людьми, тому прекрасно розумію, що саме я повинен прикрити. Беру сорочку й незграбно намотую її на стегна. Я не дуже добре володію руками, але після декількох спроб у мене це виходить.

— Який ти красень, Каріоне! Як тобі вдалося обернутися? — цікавиться Арта, яка встигла підбігти.

— Н-не з-знаю, — трохи заїкаючись, відповідаю я. Виявляється, що розмовляти теж не так просто.

Намагаюся підвестися на ноги, але втрачаю рівновагу й падаю.

— Сиди спокійно! — гаркає Остер. — Не вистачало ще, щоб ти вбився передчасно.

Некрилаті Боги! Ставлення Остера до мене анітрохи не змінилося, а тепер, якщо він дізнається, що в мене ментальний зв’язок зі спадковою принцесою Південного Королівства, він напевно спробує використати це в інтересах Імперії!

І тоді це виправдає Остера в очах Імператора Саттона за позашлюбний зв’язок. Я встряв…

Остер підозріло дивиться на мене. А потім запитує:

— Раптовий оборот у твоєму випадку міг спричинити тільки сильний стрес. То що сталося?

— Дай хлопчику спокій! — втручається Арта, і я їй вдячний, як, напевно, ще нікому не дякував у своєму житті. — Ти не бачиш, що він шокований?!

— Бачу. І мені цікаво, що такого ти дізнався від своєї ментальної подружки? Що саме спричинило такий шок, Каріоне? — тисне на мене Остер, намагаючись домогтися відповіді. Якщо в нього це вийде, то подальша доля наших із Лейрою стосунків відома: начальник Таємної Канцелярії не пропустить нагоди вплинути на спадкову принцесу ворожої держави.

Не хочу стати знаряддям впливу на кохану. Я не можу її зрадити… Тому нічого не відповідаю, намагаючись удати, що не розумію питання.

Я бачу, що Остера це дратує, але він не може на мене впливати й домогтися правди через ментальний зв’язок. Єдиний варіант отримати відповіді — це піддати мене тортурам. І я не впевнений, що він не захоче вдатися до цього.

— Остере, я востаннє прошу тебе — залиш Каріна в спокої! — продовжує рішуче заступатися за мене Арта. — Йому терміново потрібно повернутися в драконячу форму, щоб закінчити лікування. Усі питання ти зможеш задати йому потім. Якщо ти зараз же не припиниш допит, я звернуся до Департаменту Захисту Дитинчат!

— Якого Некрилатого Бога, Арто! Що ти собі дозволяєш? — шипить Остер на дружину.

— Ти. Мене. Погано. Зрозумів? — примружившись, виразно вимовляє слова жінка.

Розумію, що сварка Арта з Остером зайшла занадто далеко. І я в цьому винен. Кровний зв’язок не дозволяє мені бути причиною конфлікту в родині. Це треба зупинити… Не придумую нічого кращого, як знову перетворитися на дракона.

Мене стільки разів намагалися навчити, вмовити, змусити перетворюватися, що я знаю всі тонкощі того, що і як саме я повинен зробити.

Так і не можу зрозуміти, чому мені досі не вдавалося перетворюватися на людину, але в драконячу іпостась я повернувся без проблем.