Розділ 64

Якщо продукт системи повернути у систему, це значною мірою вплине на систему. Так стверджує один із законів системного підходу.

Темір ніколи не чув про системний підхід, однак зробив єдиний вірний вибір. Зашиті в амулеті Того, що говорить з Темрявою програмні коди, у поєднанні з кров'ю людини, яка активувала коди більшої системи — навколишнього простору, потрапили до вогняної печери, що, по суті, була настільним комп'ютером Темного Хазяїна. Завданням цього настільного комп’ютера було створення реалістичної тривимірної ілюзії посеред пустелі на базі кодів багатовимірного програмування. Для таких примітивних створінь, як люди, вона була реальністю, а для Темного Хазяїна — частиною програмного коду, чимось на кшталт комп’ютерної гри.

Накладення кодів темного амулета і активованого навколишнього простору на роботу настільного комп’ютера було непередбаченим випадком. Спричинений ним збій у системі торкнувся не тільки створеної ілюзії, а й її творця, тобто Темного Хазяїна.

Оскільки тіло темношкірого велетня, у якому він перебував, з певної точки зору також було ілюзією, створеною програмними кодами, ланцюгова реакція, що руйнувала штучно створені форми, зачепила і його. Темному Хазяїну довелося повернутися у свій власний світ, знову опинившись у нематеріальному вигляді.

Плани втілення довелося відкласти до кращих часів. Однак Темний Хазяїн не шкодував про це - пригода вдалася якнайкраще. Буде про що згадувати наступні п'ять тисяч років. За цей час він вдосконалить свої технології і наступного разу не припуститься таких прикрих помилок.

* * * * *

Сморід і втома заважали Дану. Так заважали, що він не одразу помітив зміни.

Тільки коли наступний пекельний гончак, настромившись на лезо Штучки, замість того, щоб битися в агонії, розчинився у повітрі, Дан зрозумів: щось не так.

Крізь образ Арени і купи смердючих решток навколо проступали обриси скель і кам’яних розвалів.

Обриси трону і його володаря стали нечіткими, заколихалися, а потім постать темношкірого велетня перетворилася на фігуру з темного туману, що поступово розвіювався.

Дан так само, як і минулого разу, побачив себе на піску серед скель. Біля його ніг скорчився принц.

Норісса клубочком згорнулася на піску, загорнувшись у залишки своєї сукні.

Ілюзія розсіялася, і Дан сподівався, що цього разу вже остаточно.

Трохи далі нерухомо лежав Темір. Одяг юнака обгорів, волосся почорніло. Він лежав обличчям у пісок. Ліва рука була під головою — падаючи, Темір намагався захистити обличчя від вогню, а права рука з амулетом була неприродно вивернута.

До Дана підходили інші. Тук за спиною чи то гмикнув, чи то зітхнув. Лотті стала поруч. Затуливши рота обома руками, герцогиня широко відкритим очима дивилася на тіло і схлипувала. Це Дан теж встиг помітити — коли небезпека минала, Лотті раптом перетворювалася на злякану, зніжену аристократку.

Принц підійшов, накульгуючи і тримаючи в руці уламок свого меча.

Дан присів біля Теміра. Годі було й намагатися знайти пульс. Та в будь-якому випадку зрозуміло, що опіки жахливі.

Повернувшись до Лотті, він наказав їй подбати про одяг Норісси. На запитальний погляд гаркнув:

- Роби, що хочеш, але щоб вона була вдягнена!

Пустка і холод швидко витягнуть життя з незахищеного тіла дівчини, яка пережила шок.

Норісса не реагувала ані на звернення, ані на вигуки, дивлячись на свої руки, які обхопили коліна.

Дан не був упевнений, що друга частинка Чорного Серця чимось допоможе Теміру. Адже одна в його тілі вже є — це було зроблено на вимогу Нью, коли юнак вийшов з анабіозної камери. Тоді Дана дратувало: дівчина вказує, що йому робити. Спересердя хотів відмовити, та не наважився, адже Вартова згадала про наказ Амайї. Тепер була єдина надія — на цю частинку Чорного Серця, таємничого артефакту, здатного зцілити майже будь-які пошкодження.

Чи не доба минула до того часу, коли Дан помітив, що Темір дихає. Увесь цей час він просидів біля юнака, відходячи тільки за природною потребою.

В цей час Лотті щось нашіптувала на вухо Норіссі. Жінки знають, що казати в таких випадках, і врешті-решт дівчина почала повертатися до реальності. Потрібно було вирушати далі - Дан не ризикнув би залишатися біля цього місця. І так пощастило, що тварюки не з’явилися знову.