Розділ 55

Яким же довгим може бути коридор середньовічного маєтку, не такого вже й великого за розмірами. Чоботи Дана гупали по глиняній підлозі, ковзали керамічною плиткою і змушували жалібно рипіти паркет, а лабіринт переходів ніяк не закінчувався. Він біг попереду із Штучкою напоготові, а за ним Лотті із своєю чарівною паличкою.

Дан уявлення не мав, кого вона збирається тут відлякувати, та байдуже! Він волів одного - побачити Норіссу живою і здоровою.

Спантеличений і шокований тим, що йому довелося пережити на оточеній прозорим бар'єром і вкритій світло-сірим піском Арені, принц розповів усе, що знав. Врешті решт, він так розговорився, що Дан не міг його зупинити, і, махнувши рукою, скочив у сідло та помчав у напрямку маєтку Гейброн.

Те, що розповів Ардан про Імператорський кірт, багато чого розставило на свої місця. І водночас змусило ще більше тривожитися за долю Норісси.

Із прозорливістю закоханого Дан в одну мить здогадався про наміри віконта Гейброна щодо дівчини. Однак те, що відкрилося його очам у спальні віконта, перевершило всі сподівання.

Ще на підході до розкішно оздобленої кімнати він помітив бійця з кривим ятаганом, який лежав на підлозі. Якби Дан був у нормальному стані, це змусило б його як мінімум зупинитися. Адже ця зброя означала тільки одне - перед ним змінений. І от що давало поживу для роздумів: хто або що могло довести преміального бійця до такого стану?

Та, схоже, під впливом подій останнього часу обережність Дана зрадила йому. Позаду щось вигукував принц Альядолідський, однак Дан крізь відчинені двері спальні вже побачив розкинуту на ліжку дівчину.

Зашпортавшись, він зачепив двері лезом Штучки, залишивши на масивному дереві глибокий поріз, що мало не розділив стулку навпіл.

Верхня частина, майже відокремлена від нижньої, захиталася, ніби хтось намагався відчинити хвіртку і хоча б одним оком побачити, що відбувається у спальні віконта.

А подивитися було на що. Норісса, долаючи спротив магії, відчайдушно намагалася прикрити оголені груди клаптями розірваної сукні - віконт рвонув тканину щосили, намагаючись дістатися до ніжного дівочого тіла.

Дан мимоволі відзначив, які у неї охайні невеликі груди - якраз такі, що вміщаються в руці, - однак негайно вилаяв себе за подібні думки.

Не встигши зробити наступний крок, він побачив, як віконта відкинуло від ліжка.

За таких обставин розумним було б зупинитися і з’ясувати причини цього феномену. Та обережність, зрадивши Дану одного разу, вперто не хотіла повертатися.

Віконт під стіною зводився на ноги і трусив головою. Однією рукою він спирався на стіну позаду себе, а другою прикривав очі, ніби від яскравого світла.

Та насправді, ніякого яскравого світла тут не було, принаймні, в розумінні Дана, який перші тридцять років свого життя провів серед електричних ламп і неонових вивісок.

Збоку від дверей лежала молода жінка у легкій кольчузі, а інша охоронниця, вдягнена так само, стояла нерухомо у дальньому кінці спальні, тримаючи масляну лампу. Її поза здалася Дану дещо неприродною - надто вже прямо стояла дівчина, тримаючи лампу на витягненій руці, і, здавалося, навіть не дихала. Однак, придивившись, все ж таки можна було помітити, що її груди злегка здіймаються.

Однак Дану було не до того, щоб придивлятись. Він побачив головну дійову особу.

Вже знайомий йому темношкірий велетень з увінчаною масивними рогами головою велично стояв навпроти Норісси, тримаючи в одній руці скіпетр чорного кольору, прикрашений золотом, а в іншій - той самий артефакт, за яким уже цілий тиждень ганявся Дан.

Над Імператорським кіртом курився легкий димок. Схоже, цей велетень не дуже чемно з ним поводився.

Позаду чи то застогнав, чи то заскиглив принц - у хлопця не витримали нерви.

Тільки Лотті, здавалося, зовсім не збентежив вигляд дивного створіння. На якусь мить навіть Дан впав у ступор і, поки приходив до тями, герцогиня оббігла його, наставляючи свою чарівну паличку на велетня.

Невідомо, яка сила була у подарунку Нойя, адже Темний Хазяїн точно не належав до чудовиськ, яких передбачалося відлякувати за допомогою цієї зброї, та герцогині і його вдалося збентежити.

- Лас-с-сий шматочок! - прошипів він, на мить притуляючи руки до скронь, так, нібито зазнав головного болю.

Імператорський кірт полетів у бік віконта. Наступної миті з пальців велетня, що закінчувалася гострокінечними нігтями, більше схожими на кігті, вилетів темний промінь і вдарив у чарівну паличку, над якою закурився димок, такий самий, як нещодавно курився над нефритовим артефактом.

Побачивши це, Лотті щосили жбурнула свою зброю у велетня і кинулася геть, наштовхнувшись на Дана.

Очі велетня спалахнули червоним, і він простягнув величезні руки, немовби збираючись розірвати герцогиню на шматки.

Дан пригорнув її до себе, змахуючи Штучкою, хоча зовсім не був упевнений, що кірт може завдати цьому чудовиську хоч якоїсь шкоди.

Та велетень, схоже, схаменувся.

Здавалося, за мить він виріс удвічі, перехилившись через усе ліжко. Підхопивши Норіссу на руки, вдоволено забурчав.

Друга спроба Дана дістати його теж вийшла невдалою, частково через те, що Дан однією рукою тримав герцогиню, яка нарешті усвідомила всю небезпеку положення і вирішила закотити істерику, а частково через те, що боявся зачепити Норіссу.

Нестерпно запахло сіркою. Постать велетня огорнулася клубами чорного диму, і за мить він зник разом із дівчиною на руках. Просто розчинився у повітрі.

Дан кинувся до місця, де щойно стояло чудовисько, однак Штучка лише прорізала повітря, розганяючи залишки чорного диму.

Дан чхнув, нарешті відпускаючи герцогиню.

Відчувши, що її більше не тримає чоловіча рука, Лотті миттю прийшла до тями.

- Це була нечиста сила! - оголосила вона, приводячи до ладу одяг і зачіску.

- Авжеж, нечиста сила, - підтвердив віконт, тримаючись за груди.