Розділ 50

Навряд чи віконт Гейброн міг би запідозрити, що невелика кімната у його віддаленому маєтку може стати місцем таких драматичних подій.

Скоріше за все, він не підозрював про існування цієї кімнати, поки в його житті не з'явилася Норісса Нордвінд.

До цього часу поява дівчини не загрожувала йому якимись неприємностями. Загіпнотизована магією кірту у вигляді нашийника, потім скута невидимими путами, а тепер прикута важкими ланцюгами до масивного ліжка. дівчина не виглядала хоч скільки-небудь серйозним супротивником.

Віконт, не в змозі змиритися із втратою дорогоцінного артефакту і продовжуючи обшукувати підлогу, наблизився до неї. Схоже, він збирався зазирнути під ліжко, не звертаючи жодної уваги на дівчину, яка згорнулася клубком, обхопивши руками коліна в надії трохи зігрітися і водночас прикрити від сторонніх очей голі ноги, що просвічували крізь подерту спідницю.

- Дайте світло! - гримнув віконт на дівчат, що завмерли по обидва боки від дверей.

Однак ті не встигли виконати його розпорядження. Різко розпрямившись, як стрибун у воду в польоті, Норісса вхопила віконта вільною рукою за комір і перекинула на спину.

Захоплений у мить нестійкої рівноваги, він завалився на бік, витягуючи ліву руку й ногу у спробі відновити рівновагу. Та Норісса не дала можливості це зробити.

За звичайних умов у неї, напевно, не вистачило б сил підтягнути віконта до себе. Однак два чинники зіграли на її користь. По-перше, паркетна підлога, яку до блиску натирали спеціальною восковою сумішшю. А по-друге, міцні ланцюги, що стали для неї опорою, дозволяючи використати всю наявну силу м'язів.

Підтягнувши до себе чоловіка, Норісса, яка вже сиділа на колінах, поклала його голову собі на коліна, придавивши горло другою рукою з важким ланцюгом.

Віконт спробував її вкусити, та дівчина спритно вхопила його за волосся, відпустивши комір, і зафіксувала голову в прийомі на удушення, якому навчила її анабіозна камера.

Все було зроблено швидко, фактично одним плавним рухом. Віконт хрипів. намагаючись ослабити хватку дівчини. Однак важкий ланцюг заважав схопити її за руку.

Охоронниці біля дверей, здається прийшли до тями, синхронно дістаючи з-за пояса ножі.

Норіссі пощастило. Вони не були зміненими - просто звичайні охоронниці. Хоча їхнє самовладнання таки справило на дівчину враження.

Одна з охоронниць намагалася дістатися до Норісси під ліжком, та це був невдалий хід - масивна металева рама не залишала достатньо місця, щоб пролізти під нею.

Від другого ножа Норісса ухилилася, і він встромився у перину, застрягши у ній.

Не очікуючи, поки друга супротивниця зметикує, як краще дістати Норіссу, і підніметься над ліжком, знайшовши місце, з якого Норісса стане легкою мішенню, дівчина схопила ніж і піднесла до горла напівпритомного віконта.

- Геть! - наказала вона. - Інакше він відправиться до пекла, а ви обидві - слідом за ним.

Звичайно ж, у її словах була велика доля блефу. Відправити віконта до пекла вона могла, а от звільнитися від ланцюгів - аж ніяк.

Дівчина з ножем позадкувала, вочевидь не збираючись виконувати наказ Норісси.

- Зброю на ліжко! - вигукнула Норісса, однак та відступила.

Віконт жалібно пискнув, коли лезо торкнулося його горла. Якимось чином Норіссі вдалося розвернути його в такий спосіб, щоб зігнуті в колінах ноги опинилися під ліжком, і тепер у нього не було змоги опиратися.

Залізна хватка преміального бійця наразі була в буквальному розумінні залізною. Якби не важкі кайдани на руках, Норісса нізащо не змогла б так вдало провести прийом на удушення. Тим часом, напарниця охоронниці з ножем наближалася, загрозливо розмахуючи лампою.

Схоже, у цьому світі не дуже-то цінували життя заручників, навіть осіб королівської крові. І це було погано, оскільки подальшого плану у Норісси не було.

Віконт Гейброн завмер, боячись поворухнутися. Важкий ланцюг на шиї і лезо біля самісінької сонної артерії були переконливими аргументами на користь цього рішення.

Він не підозрював, що насправді Норіссі ніж потрібен зовсім для іншого. Дівчина не була кровожерливою, просто статус преміального бійця накладає певні зобов'язання.

Охоронниці рухалися повільно, а це означало, що Норіссі все ж таки вдалося увійти у прискорений режим. А потім вона з неабиякою радістю помітила, як із темряви біля вхідних дверей проявилася постать Теміра.

Непомітно підкравшись, він кинувся на одну з охоронниць, поваливши її на підлогу. До кімнати метнулася Суахіль, атакуючи другу супротивницю.

Побачивши такий поворот, Норісса закованою в кайдани рукою натиснула на точку трохи нижче вуха віконта. І навіть сама здивувалася, наскільки легко він втратив свідомість. Цьому трюку її також навчила анабіозна камера.

Норісса відштовхнула тіло непритомного чоловіка. Прийшов час скористатися ножем.

Незважаючи на холод, їй таки вдалося ненадовго задрімати, і вона побачила сон. Вартовий Дан, з руками і ногами, закутими в кайдани, сидів у темному підвалі, притулившись до стіни. Норісса добре знала, хто це, незважаючи на темряву у приміщенні. Незважаючи на страх і невідомість, дівчина примудрялася впевнено йти уперед, затиснувши в руці ніж.

Підійшовши до Вартового, вона встромила лезо ножа у щілину на важкому виробі з металу, відмикаючи замок. Вартовий підняв голову і здивовано подивився на неї, однак Норісса приклала палець до вуст, закликаючи зберігати тишу. І на цьому прокинулася.

Тепер в її руках був той самий ніж, який вона бачила уві сні. Лезо увійшло на глибину двох пальців у щілину замка. Дзенькнула пружина - одна, друга, і невдовзі дівчина була вільною.

* * * * *

- Ходімо! Швидше! - Темір тягнув Норіссу за собою, тримаючи в другій руці лампу.

У них був один кривий меч на двох. Щоправда, Норісса встигла підібрати другий ніж, на додаток до того, що в неї вже був.

Охоронниці залишилися лежати на підлозі. Першу Темір заспокоїв самостійно, а з другою вони впоралися уже вдвох.