Розділ 45

Тепло вогнища змусило на деякий час забути про всі суперечки. Пологий спуск на дно кратера закінчувався входом у низеньку печеру, яка згодом розширювалася. Тук натягав дрів, хвацько орудуючи сокирою. Принц допомагав йому переносити хмиз. Великі чурбаки Тук оглядав сам, складаючи їх у велику купу, а потім перевіз до печери у нашвидкоруч змайстрованій волокуші. Тягти довелося тільки до краю урвища, після чого Тук зіштовхував чурбаки униз, де їх ловив Дан.

Лотті теж намагалася допомогти, однак Дан заборонив їй тягати важкі шматки дерева і наказав готувати вечерю.

У печері Тук, весело насвистуючи, запалив оберемок сухої трави, подивився, куди витягує дим, і потроху почав підкладати хмиз, а потім і дрова.

Тепер всі сиділи навколо вогнища, розімлівши від тепла. Лотті була єдиною, на кого не справив враження титул принца. Майже такого самого принца вона терпіла поруч із собою п'ятнадцять років. Найєрс Мілтон був старший за неї, а цей юнак виглядав зовсім молодим. Та Лотті, з її звичкою до світських розмов, жваво почала розпитувати його про життя в столиці. Причому робила це так вправно, що якби Дану із Туком не було відомо про її походження, вони б нізащо не здогадалися, що жінка прибула з іншого світу.

- Я тільки одного не можу второпати, -- промовив Тук, підтягаючи сирі дрова ближче до вогнища. - Як сталося, що ваш батько відпустив вас у ці землі без охорони?

Сухостій вже закінчувався, і в хід ось-ось мали піти чурбаки, нарубані Туком із звалених Улінтом дерев.

Тук не надто шанував імперців, слушно вважаючи, що імперська влада навіть пальцем не поворухнула, щоб захистити від нечисті поселення еридіан на кордоні.

Далеко на північ від маєтку Гейброн землі Імперії простягалися на захід довгим язиком, що тягнувся аж до самого моря. Саме до нього колись пристав Дан, подолавши на колоді відстань від самотнього острову, куди його закинуло після перенесення. І майже одразу зіткнувся з нечистю.

Почувши запитання Тука, Дан жваво пригадав зустріч з місцевими, від яких уперше почув про Вартових. У нього теж виникало запитання щодо раптової появи юнака, який вигулькнув немовби з конопель посеред пустки. Та на відміну від Тука, Дан не відчував підозрілості, оскільки впізнав імператорський герб на обладунках і щиті.

- Я втік, - безхитрісно зізнався юнак.

Шлях від замку Мальрок до перевалу він подолав у супроводі двох придворних лицарів. А далі скористався тим, що їм довелося дати бій нечисті, яка завжди вешталася поблизу перевалу, і щосили погнав коня в інший бік, вздовж гірського хребта.

Дана йому вдалося наздогнати за рахунок того, що принц обрав коротший шлях. В дитинстві його улюбленим заняттям було вивчення карт імперських земель. Особливу увагу принца привертала пустка на південному заході. І ось нарешті він опинився там, куди мріяв потрапити із самого дитинства, шукаючи пригод.

Втім, пустка зустріла його не дуже лагідно, і якби не втручання Лотті, хтозна, чим закінчилася б його зустріч з Улінтом. Однак принц показав себе безстрашним бійцем і, незважаючи на те, що йому бракувало гнучкості і досвіду, Дан особисто став свідком того, що Його Високість здатен проявити мужність, вийшовши один на один проти велетенської ящірки.

- Зате тепер ви можете прийняти участь у пошуках Імператорського кірту.

Дан пам'ятав слова Естели про те, що Норіссу викрадено особою королівської крові, однак був далекий від того, щоб підозрювати цього юнака. Та все ж поява принца зачепила якісь приховані струни душі, поселивши в ній інтуїтивну здогадку про таємницю, причому таємницю небезпечну.