Розділ 44

Лотті застогнала.

Ударом її відкинуло до підніжжя кам'яної глиби висотою у людський зріст. Чорне волосся розкидалося по піску.

Відхилившись внаслідок зіткнення із сокирою, лезо меча пройшло над нею.

Вершник виявився не дуже досвідченим бійцем, в той час, як Тук, навпаки, виявив неймовірну спритність.

Підскочивши, він встиг підхопити сокиру після першого удару, і другого удару, обертаючись навколо своєї вісі, завдав уже обухом довжелезної сокири, вибиваючи вершника з сідла.

Зляканий кінь стрибнув уперед, а Тук, який приземлився після стрибка, перекотився через плече і підскочив до незнайомця, який лежав на землі.

Однак не тільки повалений супротивник був здивований майстерністю горбуна.

Дан прицокнув язиком, підходячи. Він устиг підібрати чарівну паличку Нойя, за допомогою якої Лотті відігнала велетенську ящірку, та не поспішав приводити герцогиню до тями. Спочатку потрібно з'ясувати, чи є у жінки серйозні пошкодження, принаймні такі, які можна виявити за допомогою поверхневого огляду, і тальки потім повернути її до свідомості. В протилежному випадку, зніжена аристократка може зазнати больового шоку, а знеболювальних засобів, крім міцної самогонки, у Дана не було. У цьому світі взагалі і знеболювальними було не дуже добре, оскільки вважалося, що воїн на полі бою повинен бути міцним на удар. Жінки, як вважалося, відчувають біль хіба що при пологах, та на цей випадок у повитух були якісь свої секрети.

До пологів Нью - Дан машинально порахував - залишалося ще близько шести місяців. Він запхнув чарівну паличку за пояс.

Насправді він розумів, що ніяка це не чарівна паличка, а високотехнологічний кірт. Втім, у цьому світі не прийнято розпитувати про походження подібних речей у тих, хто ними володіє.

Тим часом Тук остаточно роззброїв вершника, який залишався на землі. Відкинувши меч убік, Тук тільки-но збирався по-дружньому розпитати юнака, як з неба впав Зелений і розлюченою блискавкою кинувся на незнайомця. Чарівний птах був не на жарт розлюченим.

- Птах Вартового! - голос глухо пролунав з-під шолома.

Відбившись від несподіваного нападу, юнак скинув шолом і сів, витираючи піт з обличчя.

- Сер Вартовий! - спираючись на землю, він підвівся на одне коліно.

Його рухи були невпевненими. Видно було, що у короткій сутичці йому добряче дісталося.

Тук із сокирою відступив, все ще зберігаючи загрозливий вигляд.

- Дозвольте представитися, - юнакові нарешті вдалося звестися на ноги. - Я принц Альядолідський.

Дан дивився на нього, переварюючи почуте.

Син Імператора, без жодного пошту, посеред пустки. Брови сера Вартового самі собою поповзли угору.

- У мене важлива справа, сер Вартовий! Розумію, що виглядаю дурнувато... - побачивши, що Дан не відповідає, юнак продовжив. - Як ви розумієте, сер Вартовий, тільки виняткові обставини могли змусити мене у такий незвичний спосіб пересуватися цією місцевістю.

Однак до Дана вже повернулося почуття гумору. У цьому світі він взагалі звик швидко пристосовуватися до нових обставин. Невеликий і вельми дивний загін, яким він наразі керував, схоже, збирався поповнитися ще одним персонажем.

Дан зітхнув.

- Ваше...

- ... Високосте, - підказав принц.

- Ваше Високосте, - терпляче повторив Дан. - Ми їдемо з важливим завданням, і у мене не буде можливості забезпечити вам надійну охорону, щоб ви могли повернутися хоча б до замку Мальрок, не кажучи вже про столицю.

Принц на це тільки знизав плечима.

* * * * *

На руці, якою герцогиня проїхалася по землі, вже підсихала кров, а на іншій руці, яка до останнього тримала чарівну паличку, розливався червоний синець.

Відчувши чоловічі руки на своєму тілі, Лотті прийшла до тями. Її повіки затріпотіли, і раптом вона скинулася, розплющуючи очі.

- Лежіть! - владно наказав Дан. - Я повинен з'ясувати ступінь ваших пошкоджень.

Ніздрі Лотті роздувалися від гніву і роздратування. Однак Дан, не звертаючи на це уваги, закінчив огляд.

Він подав герцогині паличку, яку Лотті вихопила з його руки і, відвернувшись, почала приводити до ладу зачіску. Принц Альядолідський із захватом спостерігав за цією сценою.

Окрім того, що він зустрів сера Вартового, а в цьому світі це саме по собі вважалося неабиякою пригодою, Лотті була вродливою жінкою, і, здається, юнак не міг відірвати від неї погляду, незважаючи на пил у її волоссі та забруднений піском одяг.