Розділ 37

Імперська в'язниця і в'язниця замку Мальрок виглядали майже однаково, за винятком того, що у замку Мальрок був один-єдиний в'язень.

З пошаною привітавши принца, бійці охорони вишикувалися по обидва боки від входу у підземні приміщення замку.

Амед за допомогою одного з охоронців підняв важку решітку і запросив гостя увійти.

Побачивши, що доведеться спускатися вниз, принц на мить затримався, та навіть він не наважився диктувати свої умови у замку Вартового, наказуючи вивести полоненого назовні.

Ті, що говорять з Темрявою, вважалися небезпечними чарівниками, і принц тільки з повагою покосився на хеска, який не виявляв жодних ознак страху. А потім зробив рішучий крок уперед.

Найперше, що здивувало принца - на Тому, що говорить з Темрявою не було ланцюгів. Він сидів на простій дерев'яній лавці під стіною невеликої охайної камери з побіленими стінами. Його одяг Зерд наказав забрати, тож в'язень був одягнений у звичайний селянський одяг, і принц був дещо розчарований. Чоловіка з темним волоссям, вік якого було складно визначити через глибокі зморшки, що вкривали лоб, зовсім не виглядав могутнім темним чарівником. Тільки погляд, по-яструбиному лютий, був поглядом людини, яка звикла керувати смертельно небезпечними вихованцями, спрямовуючи їх проти звичайних людей.

Зерд, так само як і Амед, не відчував жодного страху, оскільки могутність Тих, що говорять з Темрявою, була, на його думку, пов'язана не з чарами і магією, а із звичайнісінькими технологіями, хоча й дуже розвиненими. Частину здібностей, доступних Тим, що говорять з Темрявою, Зерд намагався розвинути в собі, особливо після того, як Конфідус врятував його за допомогою частинки Чорного Серця у битві за форт Мальрок.

Уламок чіпу, створеного іншою цивілізацією, вбудувався в організм і по-своєму дбав про носія, час від часу попереджаючи його про можливі неприємності. От тільки про те, що станеться далі, він його чомусь не попередив.

Того, що говорить з Темрявою все ж таки вивели з камери до більшої зали. Цього разу його прикули ланцюгами, і охоронці пішли, залишивши Вартового, хеска і принца з полоненим.

Амед вже збирався почати допит, як повернулися охоронці, притягши два важких стільця для Вартового і гостя. Принц із цікавістю роздивлявся навколо. Він очікував побачити розкладені біля в'язня інструменти для тортур, і був здивований, нічого такого не помітивши. Втім, Той, що говорить з Темрявою вже знав, з ким має справу в обличчі Амеда, тож варто було хеску витягти ніж, як полонений заговорив. І розповідав він вкрай дивні речі.

Почувши, що до принца звертаються "Ваше Високосте", він уважно подивився на юнака, і в його очах, окрім звичної люті, з'явився якийсь незрозумілий вираз.

- Молодий принц! - глузливо промовив він. - Що ви забули у цій глушині?

- Запитання тут ставимо ми! - увірвав його Амед, та Зерд подав хеску знак зупинитися.

Це був не перший допит полоненого. Раніше інформацію з нього доводилося буквально витягувати по краплині, і те, що вдалося дізнатися, стосувалося керування нечистю та деяких властивостей темного амулету.

Вперше в'язень порушив мовчання із власної ініціативи, і Зерд вирішив скористатися моментом. До того ж, йому не подобалося брехати, а в даному випадку він взагалі не бачив підстав для цього.

На його слова Той, що говорить з Темрявою несподівано розреготався:

- Був та сплив Імператорський кірт. Тільки ви його й бачили!

Зерд запитально підняв брову. Досі Той, що говорить з Темрявою вперто заперечував будь-яку причетність до викрадення кірту. Мовляв, його завданням було перестріти Вартового і зробити так, щоб загін з Мальроку за жодних умов не пройшов перевал. Тому, що говорить з Темрявою не пощастило, коли в справу втрутилася горгона, інакше завдання було б виконано. Власне, навколо цього і крутилися попередні розмови.