Розділ 36

Із самого ранку Зерд знаходився у кімнаті Нью. Їм завжди було про що поговорити, та й мовчати разом також було добре.

Він з ніжністю спостерігав, як округлюються риси її обличчя, рухи стають більш плавними і з'являється невеликий животик. Звична іронічність поступилася місцем задумливості, коли вона могла годинами лежати, поклавши голову на його руку та розповідаючи історії із свого дитинства.

Вони сміялися разом і разом сумували, коли Зерд згадував про свої стосунки з Лотті. Нью вже звикла до присутності герцогині у замку, та все ж була вдячна Дану, який забрав Лотті із собою, давши змогу Нью і Зерду безперешкодно насолоджуватися одне одним.

Коли до замку доправили Того, що говорить з Темрявою, Зерд передав його Амеду, виконуючи побажання Дана. Це було не просто питання особистої неприязні хеска до прислужників Темряви. Тепер Зерду було відомо, що це питання одвічного протистояння народу хесків із тими, хто намагався перетворити цей світ на місце, де панують підлість і жорстокість.

У двері постукали.

- Сер Вартовий! - побачивши Нью в обіймах Зерда, посильний трохи знітився. - Там вас запитують.

- Хто саме?

- Цей чоловік каже. що він принц Імперії.

Нью стривожено підняла голову.

- Зачекай, люба, не варто турбуватися. Я зараз розберуся із цим... принцом - Зерд м'яко відсторонився, підводячись.

* * * * *

Принц Альядолідський в нетерпінні ходив двором замку, постукуючи батогом по халяві черевика. Направду кажучи, не такого прийому він очікував. Хазяїна замку не виявилося на місці. Замість нього обіцяли покликати сера Вартового, ім'я якого принц, щоправда, чув у дитинстві.

Ніхто не виїхав його зустрічати, незважаючи на те, що принц відправив одного з бійців уперед, як це було прийнято серед вищої знаті. Втім, цих голодранців навіть аристократами не можна назвати.

Принца відверто дратувало завдання, яке доручив йому батько. Тим не менше, він збирався виконати його з честю, справивши враження на Його величність своєю швидкістю і дисципліною. З цією метою він кілька разів змінював коней, і увесь шлях до замку Мальрок зайняв два з половиною дні - нечувана швидкість.

Втома Його Високості давалася взнаки, однак замість того, щоб зустріти його зі свитою ще на під'їзді до замку і негайно провести високого гостя спочатку до купалень, де він матиме змогу змити дорожній пил, а потім до розкішно накритого столу, його змусили чекати на пильному подвір'ї, яке до того ж було сповнено запахами конюшні та пташиного двору, оскільки і перше, і друге розташовувалися у дворі замку, досить обмеженому за площею.

Коли Зерд з'явився перед принцом і по-простому привітався, простягнувши гостю руку, принц навмисно проігнорував її, із задоволенням відзначивши, як очі Вартового зблиснули.

"Нічого, - подумки посміхнувся принц, - хай знають, хто хазяїн у цій державі!".

- Його Величність, - почав він, кинувши зневажливий погляд на Вартового, - бажає дізнатися, як просуваються справи із розшуком Імператорського кірту.

В небі різко і тривожно пролунав пташиний крик. Повіяло прохолодою. Хмара закрила осіннє сонце, і у дворі замку одразу стало похмуро.

- Наразі у нас немає відомостей про те, де знаходиться Імператорський кірт, - рівно, не підвищуючи голосу, повідомив Зерд. - Ми знайшли його і відправили двох бійців, щоб доставити кірт Його Величності. Та дорогою артефакт було викрадено, і наразі ми намагаємося з'ясувати долю наших бійців.

- Чому сер Вартовий не доставив кірт особисто? - принц відчув нову хвилю роздратування.

- Таким був наказ Жриці Світла, Ваше Високосте.

- Жриці Світла? А хто їх взагалі бачив, тих Жриць Світла? Замок Мальрок належить до земель Його Величності, і ви повинні були докласти всіх зусиль, щоб виконати прохання Його Величності якомога швидше.

У своїх твердженнях принц був не зовсім правий, оскільки формально баронство Мальрок не належало до Імперських земель. Барон Мальрок був пов'язаний з Імператором васальною угодою, яка, тим не менше, залишала за ним певну долю самостійності. Тільки на таких умовах Дан погодився прийняти замок у своє володіння.

Принц Альядолідський був удвічі молодшим за Зерда, і Вартовий міг дозволити собі деяку поблажливість. А щодо зверхності, Зерд, як тонкий психолог, розумів, що хлопець почувається ніяково в компанії Вартового, і з властивою молодості гарячністю намагається показати свій статус.

- Запевняю вас, Вартові зроблять усе можливе, щоб якнайшвидше повернути Імператорський кірт Його Величності, - тон Зерда був стриманим, але в очах стрибали бісики, адже тепер йому на власному досвіді було відомо, як діє артефакт.

Звісно, принц не зрозумів його веселощів, винагородивши співбесідника незадоволеним поглядом.

В дійсності, юнак потрапив у дурне становище. Він виконав наказ батька, який забажав дізнатися, як просуваються справи з пошуком кірту, і міг повертатися до Імператорського палацу. Розкішного прийому йому тут ніхто не збирався надавати, і на це було дві причини. Перша полягала в тому, що замок Мальрок просто не мав у своєму розпорядженні всього необхідного, в тому числі і вишколених слуг. А другою причиною було те. що принц подорожував інкогніто, і про його прибуття заздалегідь не попереджалося.

Збентеження принца не приховалося від пильного погляду Зерда, і щоб допомогти юнаку, який потрапив у скрутне становище, він запропонував:

- Ваше Високосте, Вартовий Дан захопив у полон Того, що говорить з Темрявою. Наразі полонений знаходиться у замку Мальрок, і якщо побажаєте, ви можете прийняти участь у черговому допиті. Він розповідає досить багато цікавого про діяльність Сірих Жерців, зокрема, й такого, що не було відомо раніше.

- Той, що говорить з Темрявою? - принц був щиро здивований, та попри це не пропустив нагоди вхопитися за простягнуту руку допомоги.

Адже він виглядав би повним дурнем, наказавши залишити замок Мальрок одразу після прибуття туди. Що це за принц, який скаче туди-сюди, немов блоха на собаці!