Розділ 33

Цієї ночі з погодою пощастило, і Старший жрець зміг продовжити шлях. Він йшов попереду, а стрибун описував кола пустельною місцевістю, вишукуючи можливу небезпеку для хазяїна. Супутники дещо відстали, скануючи місцевість для пошуку укриттів. На жаль, карта була не зовсім точною, і відхилення могло сягати до милі.

Спадаючий місяць давав світла не так багато, як раніше, і спочатку Старшому жерцеві здалося, що рух серед каменів йому примарився. А от скавучання примаритися не могло.

До Старшого жерця мчав переляканий стрибун, і страх вихованця мимоволі передався хазяїну, адже важко було навіть уявити собі створіння, здатне до такої міри налякати вихованця.

Позаду стрибуна згустився морок, і темна тінь розпласталася у польоті, дотягуючись до найменш захищеного місця стрибуна - поясних пластин.

Старший жрець не встиг як слід усвідомити, що саме відбувається, як тварюка переломила вихованця навпіл, вдаривши обома лапами.

В два стрибки вона дісталася до одного із його супутників Старшого жерця, який стояв ближче до відритого місця. Потужними гострим зубами перекусила шию і присмокталася до крові, що текла з розірваних артерій. Старший жрець заціпенів від жаху. Не те, щоб він бачив подібне вперше - йому доводилося бути свідком того, як вирощена у інкубаторах нечисть вбивала людей. Вперше це сталося з його соратником.

Наситившись, пекельний гончак видав переможний вій, що загуляв серед скель моторошним відлунням.

А потім понісся геть від Старшого жерця, який вже було простився із життям. Тварюка швидко зникла серед скель у напрямку, який дивним чином збігався з тим, у якому потрібно було рухатися Старшому жерцеві.

Вже не вперше за останній час життя Старшого жерця висіло на волосині. І тепер він намагався пригадати, з чого почалася ця чорна смуга невезіння.

Після короткого перепочинку, що знадобився, щоб прийти до тями, вони йшли, ховаючись між каменями та уникаючи відкритих місць. Хтозна, скільки ще небезпечних тварюк блукають цією місцевістю.

А ще Старшого жерця неабияк засмучував той факт, що пекельний гончак вирушив саме туди, куди потрібно було Старшому жерцеві. А точніше, його засмучувало два факти. Другим з них було те, що пекельний гончак був слугою Темного Хазяїна. Старший жрець упізнав створіння за описом із бази даних чіпу. Звичайна нечисть навряд чи зможе зашкодити такому створінню, адже його сила не тільки у потужних лапах та гострих зубах, а ще в тому, що пекельний гончак не підкоряється звичайним фізичним законам. Тільки що йому тут знадобилося, і з якого дива він вирішив атакувати своїх?

Старший жрець навіть зупинився, уражений несподіваною думкою. Невже пекельний гончак полює за Імператорським кіртом? От тільки для чого ця річ Темним Хазяям, з їх майже безмежними можливостями. Нехай вона і є коштовною, та все ж, на думку Старшого жерця, мала значення тільки в межах цього світу - світу Владики.

Стоп! А хіба не він сам нещодавно обмірковував можливість виміняти Владику, який знаходився в полоні Нойя, на Імператорський кірт. Цікава картина виходить, і не виключено, що Старший жрець зможе стати у нагоді Темним Хазяям.

Якщо перед ним постане вибір між тим, щоб прислужитися їм і рятувати Владику з полону, він, не сумніваючись, вибере перше. Останнім часом у світі Владики Старшому жерцеві було затісно.

Очевидною можливістю було зачекати близько трьох місяців, і якщо за цей час Владика не зможе повернутися до свого світу, Темні Хазяї не стануть далі терпіти безвладдя. Діючий чіп повновладдя буде інактивовано, і у світ Владики доставлять новий чіп, а Старший жрець не сумнівався, що Темні Хазяї знайдуть таку можливість, і першим кандидатом на підвищення буде він сам.

Ставши Владикою, він обере Старшого жерця з числа своїх підлеглих або будь-яких інших людей. В цьому у нього буде повна свобода дій.

Старший жрець навіть поглянув на свого супутника, оцінюючи, чи стане той у нагоді.

От тільки чого Старший жрець тут не бачив? Ставши Владикою, він буде робити те саме, що завжди робив старий Владика - відбудовувати мережу укриттів і лабораторій, у яких працюють Сірі жерці, вести перемовини з демами і караючими. У нього буде більше влади і менше обов'язків, та відверто кажучи, Старшому жерцеві було нудно. Кругообіг одних і тих самих темних справ вже набив оскомину, і душа тягнулася до чогось світлого.

А чи є вона у нього взагалі - ця душа? Старший жрець сумнівався, пригадуючи, з якою легкістю відправляв людей на перетворення, а іноді навіть здійснював його особисто. І мабуть уперше в житті Старший жрець зрозумів, що його більше не притягує безмежна влада. Не змушує йти уперед, долаючи будь-які перешкоди і віддаючи цьому всі сили.

Він прискорив кроки. Ці роздуми - просто марна трата часу, а перед ним стоїть вельми конкретне завдання. Забезпечити тиск нечисті на західні кордони Імперії.