Розділ 32

Норісса не могла визначити, скільки часу провела уві сні. Надворі була ніч, і суцільна темрява пояснювалася тим, що вікна в кімнаті були завішані щільними шторами. У цьому вона переконалася, діставшися до одного з вікон і намацавши тканину. що сягала підлоги.

Обережно відвівши край штори, вона змогла побачити обриси будівлі навпроти. Ніч була темною, і туманності давали світла рівно настільки, щоб дівчина могла переконатися, що вона не потрапила до якогось пекельного місця.

Мозок преміального бійця не передбачав такого роду роздумів, та все ж в глибині душі Норісса залишалася звичайною дівчиною, і поки намагалася роздивитися щось за вікном, вуха вловили тихий стрекот.

З комину викотився чорний клубок. Суахіль!

Норісса кинулася до птаха та одразу відсмикнула руку. Маленьке створіння було в сажі і кіптяві.

Намацавши чотки, Норісса спочатку вирішила, що птах приніс талісман Нью. Тільки навіщо? Навряд чи вона зможе ним скористатися.

Однак часу на роздуми їй не дали. За дверима почувся галас, і до кімнати увійшов віконт Гейброн. Позаду нього з'явилися дві служниці з масляними лампами, розійшовшися по обидва боки від дверей, щоб освітити кімнату. Ще далі Норісса побачила озброєну охорону.

- Панно Нордвінд! - віконт був щиро здивований. - Що ви робите на підлозі? Невже намагалися втекти через комин?

Тільки тепер Норісса змогла роздивитись свої чорні від сажі руки. Не було жодних сумнівів, що її обличчя виглядає так само.

Діадема з'їхала набік, розкуйовдивши волосся, та головне, що, почувши наближення людей, вона не вигадала нічого кращого, як запхнути чотки до рота, і гидотний смак кіптяви страшенно заважав мислити тверезо.

Кам'яні намистини в роті не давали дихати, тому Норісса, відірвавшись від підлоги, спочатку сіла, підібгавши ноги і прикривши їх спідницею, як личило б вихованій аристократці. Та потім не витримала, виплюнула амулет, схопивши його в руку, і поки брови віконта повільно повзли на лоба, закотила очі, увійшовши у прискорений режим. На щастя, скориставшись магічними путами, віконт встиг зняти з неї нашийника.

Що сказати? На відміну від справжніх преміальних бійців, Норісса не мала реакції, втричі швидшої, ніж у звичайної людини. Та навіть дворазового прискорення виявилося достатньо.

Серед метушні Суахіль зникла, ймовірно, пірнувши назад до комина.

Норісса, скочивши на ноги, розмахнулася і щосили врізала віконту межі очі амулетом.

Легко відмахнувшися від його руки, якою віконт намагався перехопити дівчину, вона вислизнула у двері і понеслася коридором, геть не уявляючи, що на неї чекає попереду.

Вилаявшись, віконт підібрав магічний кірт, за допомогою якого тримав Норіссу в полоні, і відштовхуючи своїх людей вибіг за дівчиною, спрямовуючи на неї вістря піраміди з дерев'яних кілець. Та вона вже зникла за поворотом, і замість того, щоб повністю спаралізувати її, магія тільки сповільнила просування.

Повернувши за поворот, Норісса мало не впала, перечепившись через Теміра, який скорчився під стіною. Повітря навколо неї, здавалося, перетворилося на густий кисіль.

Була не була! Долаючи спротив в'язкого простору, Норісса зробила те саме, що й з віконтом. Розмахнулася і вдарила амулетом по лобі хлопця.

Несподівано він розплющив очі і подивився на неї повністю нормальним, тверезим поглядом.

- Біжимо! - її голос пролунав несподівано гучно, однак про те, щоб бігти, мова не йшла.

Так само сповільнено Темір підводився, вхопившись за її руку, а з-за повороту з'явився віконт Гейброн.

- Тікай! - наказала вона Теміру.

У їхньому тандемі вона була старшою, адже саме вона отримала наказ від Жриці Світла. Тепер Темір повинен виконати її власний наказ.

Система цінностей преміального бійця влаштована таким чином. що, вибираючи між самозахистом і виконанням наказу, преміальний боєць вибере друге. Ось і Норісса зробила єдине, що їй залишалося за існуючих обставин. Вирвавши руку у Теміра, який намагався потягнути її за собою, вона різко нахилилася і пішла у перекат, підбиваючи ноги віконту. Широка спідниця хльоснула його по обличчю, він змахнув руками, намагаючись утриматись на ногах, і завалився туди, де тільки що була дівчина, тоді як Норісса, спритно захопивши тканину спідниці в жмут, вже бігла назустріч його свиті.

Їй майже вдалося. Діставшись до столу, де лежав Імператорський кірт, Норісса обернула долоню тканиною і, схопивши предмет, кинулася до вікна. Задзвеніла вибита шибка, але тут віконту нарешті вдалося спіймати дівчину магічним кіртом. Невидимі пута обвилися навколо її руки, зупиняючи рух, а далі Норісса відчула, як невидима товста мотузка обвиває тулуб, і врешті-решт вона опинилася у в'язкому коконі, який унеможливлював будь-який рух. Останнє, що вона змогла зробити, - кинула темний амулет у розбите вікно в сподіванні, що її перната спільниця десь неподалік і зможе підхопити артефакт.

Імператорський кірт залишився в руці, сповитій невидимою мотузкою, і у світлі олійних ламп дівчина застигла прекрасною, хоча й дещо розпатланою статуєю на тлі розбитого вікна.