Розділ 22

Вартова Нью мешкала на другому поверсі однієї з веж. Дан залишив двері прочиненими, щоб не брати смолоскип і не тривожити зайвий раз вагітну димом.

Нью носила дитину Зерда, і хай би як спокійно не ставився до цього факту Дан, Зерд, схоже, відчував провину перед ним.

Аякже! З-під самого носа повів наречену. При цій думці Дану завжди ставало смішно. Хай би хто спробував нав'язати Нью те, чого вона не бажає. Він швидко про це пожалкує!

Нью швидко відгукнулася на стук - цієї ночі в замку майже ніхто не спав.

- Що ти вирішив? - спитала вона, стурбовано вдивляючись у його обличчя та сподіваючись побачити хоч щось втішне.

- Візьму із собою Тука. Старого пройдисвіта не можна залишати без нагляду, бо, повернувшись, я ризикую знайти усіх жінок замку на зносах від нього! - спробував віджартуватися Дан.

Нью відвернулася. Можливо, у словах Дана угледіла натяк на її власну вагітність, хоча Дан міг заприсягнутися, що нічого такого не мав на увазі.

- Присядь! - легенько узявши за лікоть, він повів її до ліжка.

Нью послухалася, та видно було, що її думки далеко.

Це був той рідкісний випадок, коли вона була вдягнена у жіноче вбрання. Дан ніжно узяв тонку руку, яка безвольно лежала на колінах. Чомусь у нього виникло бажання попросити вибачення. У цьому світі ніколи не знаєш, чи вдасться повернутися з бойового походу.

Він обережно торкнувся губами тоненьких пальчиків.

- Пробач мене!

- За що? - скинулася вона.

- За те, що оголосив тебе нареченою без твоєї згоди.

Цього разу її погляд став ніжним, а в очах застрибали бісики.

Вона збиралася відповісти, коли двері розчахнулися і на порозі з'явився Зерд.

Варто було йому побачити німу сцену, як брови зійшлися над переніссям, а в темних очах спалахнув гнів.

Зерд ніколи не вмів себе стримувати у подібних ситуаціях.

Дан із гідністю підвівся. У нього не було жодного бажання ставати причиною непорозумінь між Нью та її чоловіком, хоч вони ще й не були одруженими. Кілька разів збиралися побратися, щоб Конфідус обвінчав їх за місцевим звичаєм, і кожного разу щось заважало. Врешті-решт, вони вирішили відкласти одруження до того часу, коли Нью народить дитину.

Дан дивився на суперника, готовий будь-якої миті зайняти бойову стійку.

Та Нью, схоже, не потребувала захисту. Веселий вираз з її обличчя зник, і у погляді блакитних очей спалахнуло холодне, як лід, полум'я.

Дан ще ніколи не бачив її такою.

- Ти знову збираєшся мене ревнувати? - ці слова призначалися Зерду.

Два потоки полум'я зіткнулися на середині кімнати. Гарячий потік почуттів чоловіка, у яких пристрасть була змішана з гнівом, наштовхнувся на холодну стіну жіночого неприйняття, що миттю його остудило.

- Кохана! - Зерд трохи постояв, потів повернувся і вийшов. Було тільки чути, як він збігає сходами.

- Сподіваюся, він знову не утне якусь дурницю, - тільки й вимовила Нью, сідаючи на ліжко.

Ще зовсім свіжими були спогади про те, як вона збиралася витягати його з Малої Цитаделі, де він опинився через такий же спалах безпідставних ревнощів.

- У твого коханого запальний характер, - Дан намагався розрядити ситуацію, однак вираз на обличчі Нью вже змінився, і на нього знову дивилася дівчина, яку він добре знав.

- Не переймайся, - вона торкнулася його рукава. - Їдь із спокійним серцем і думай тільки про Норіссу! Твої думки повинні бути з нею.

- А ми із Зердом якось порозуміємося, - тихенько додала собі під ніс, коли Дан вже виходив з кімнати.