Розділ 15

Чисто виметений двір замку зустрів Дана картиною, що в його розумінні повністю відповідала звичаям цього світу. Під наглядом Амеда Естела метала ножі у дерев'яну колоду, яку для цієї мети притягли від трапезної.

Відмовившись від легших ножів, які могла їй позичити Нью, дівчинка вперто тренувалася з важкими ножами Амеда. Наразі один ніж лежав на землі, а Естела, вдягнена у дещо завеликий для неї теплий хлопчачий одяг, тримала другий за кінчик леза, приміряючись до кидка. Незабаром їй мало виповнитися десять років, і за останні місяці дівчинка витягнулася вгору, дістаючи своєму старшому товаришеві до ліктя.

Вона кумедно кривилася, цілячись, тож Дан не став заважати їй.

Ніж полетів у ціль, обертаючись в повітрі, і встромився самісіньким кінчиком у колоду. У Естели ще не вистачало сил на потужний кидок такої масивної зброї. Вона радісно заплескала у долоні і побігла до Дана, який тим часом поклав згорток із пораненою Суахіль на високий кам'яний виступ цоколя біля входу до вежі.

Та варто йому було розгорнути тканину, як дівчинка в жаху затулила рота руками.

Причина її переляку полягала в тому, що пір'я Суахіль, з якого частково осипався засохлий бруд, стало наполовину чорним.

- Вона перероджується! - віднявши руку від рота, вимовила дівчинка. Її великі очі стали ще більшими, і вона перевела погляд на Дана. - А амулету немає.

Дан не став розпитувати Естелу про те, чим міг би допомогти амулет. Незважаючи на юний вік, зв'язкова краще розбиралася у таких речах.

- Вона перетвориться на летючого монстра? - Конфідус знімав свій велетенський меч з перев'язі.

- Не знаю! - квапливо відповіла Естела.

- Якщо й перетвориться на монстра, то не дуже великого, - по діловому додала вона.

У відповідь на запитальний погляд Дана, Конфідус мовчки знизав плечима. Хто ж знав! Та все одно, без лікування Суахіль не дожила б до замку. У відповідь птах зло подивися на нього відкрившимся оком. Його голова теж частково почорніла, як і основа дзьобу.

Тут як тут на плече Дана сів Зелений.

- Ндр-р-ріада! Чудовисько мор-р-рське! - чи то з осудом, чи то з сарказмом пролунали його слова.

- А пішов би ти! - Суахіль повільно звелася на лапи, розправляючи пір'я і струшуючи бруд.

Як виявилося, вона могла лаятися не гірше від того самого боцмана, особливо коли була не в настрої. А вона була конкретно не в настрої.

- Сама ти монстр-р-р! Дівчисько вер-р-редливе! - трохи помовчавши, додала Суахіль, так само зло зиркнувши на Естелу.

- То що з нею робити? - поцікавився Конфідус. - Замкнути у клітці?

- Тільки спр-р-робуй, бовдур-р-р! - дзьоб Суахіль націлився на руку Конфідуса, простягнуту до неї, тож довелося її відсмикнути.

На тому й розійшлися.

Надія на те, що птах приведе до Норісси, поступово згасала. Розлючена маленька фурія, на яку перетворилася Суахіль, ігнорувала звернені до неї запитання, натомість видаючи нові і нові порції лайки.