Розділ 10

В умі віконта Гейброна визріла захоплива ідея.

Своїм титулом племінник Імператора був зобов'язаніий подарованому дядьком з барського плеча маєтку, що знаходився у бісовій глушині. Протягом багатьох років віконт не з'являвся тут, і, можливо, ніколи б не побував у маєтку, якби не слушна нагода.

Саме сюди привезли Норіссу Нордвінд, баронессу зі східних баронств. Вартову і взагалі загадкову особу. Власне тим, що дівчина залишилася живою, вона була зобов'язана своїй вроді та думці, яка раптово спалахнула в голові віконта, коли він на власні очі побачив Вартову. Навіть у чоловічому одязі, брудна з ніг до голови після того, як її, спеленуту магією кірту, тягли печерою, вона справила враження на віконта. Тепер же він щиро замилувався її красою.

Втім, з таким же успіхом він міг би милуватися красою картини відомого майстра або ж коштовною дорогоцінністю.

Його справжній інтерес до Норісси був суто діловим. Віконт мріяв про спадкоємця, причому спадкоємця не простого, а такого, який мав би законне право посісти імператорський трон. І предмет, який він наразі тримав у руках, пропонуючи Норіссі торкнутися його, був не чим іншим, як тим самим злощасним Імператорським кіртом.

За його допомогою був колись зачатий Його Величність Імператор, а тепер віконт збирався змусити кірт послужити йому самому.

Варто було комусь із королівської родини торкнутися кірту перед інтимною близькістю, як вони не просто зачинали дитину, а дитину, наділену певними здібностями, які дозволяли їй керувати Імперією. Про це свідчив невеликий знак у вигляді трилисника трохи нижче лівого плеча дитини, яка народжувалася рівно через дев'ять місяців.

Така дитина могла бути тільки однією на ціле покоління мешканців Імперії, і потім кірт засинав до тих пір, поки не приходив час народитися наступному Імператору.

І ось в чому штука: віконту Гейброну було достеменно відомо, що син Імператора, принц Альядолідський народився без трилисника на плечі.

Хтозна як Імператору вдалося приховати цей факт після народження дитини, але принца Альядолідського чествували як законного спадкоємця.

Віконту коштувало неймовірних зусиль і грошей підкупити камердинера, якому єдиному з усіх придворних було відомо про постидну таємницю.

Могло це означати тільки одне - на момент зачаття дитини Імператриця не була незайманою. Причому свою невинність вона втратила не з майбутнім чоловіком - до цього кірт поставився б поблажливо, - а з кимось іншим. І хоча віконт у випадку розкриття цієї інформації був далеко не першим у черзі наслідування трону, володіючи таємницєю Імператорського подружжя, він сподівався знайти спосіб шантажувати їх з бажаними для себе наслідками.

А тепер він володів не просто таємницею. З Імператорським кіртом у нього був шанс зачати законного спадкоємця трону. І ось тут в око віконту впала Норісса.

За інших обставин у баронесі зі східних баронств не було жодних шансів увійти до королівської родини. І наразі будь-яка родовита фрейліна з імператорського пошту була би щаслива опинитися на її місці, дарма. що Норісса була прикутою до стільця. А ця дівчина холодно дивилася на нього прекрасними сірими очима, коли він, преклонивши перед нею коліно, підносив їй найцінніше, а точніше те, що на його думку, взагалі не мало ціни - Імператорський кірт.

Він міг би з нею одружитися, звичайно таємно, оскільки шлюбу з Вартовою не схвалять ані караючі, ані імперські церковники. Та коли вона стане матір'ю майбутнього Імператора, всі вони закриють на це очі, адже заповітний трилисник на руці новонародженого був найвищою відзнакою, яка переважала усі закони Імперії, узяті разом, - як писані, так і неписані.