Розділ 5

Необхідність дослуховуватися до слів Хазяїна перевалу вичерпала залишки сил, і Норісса лежала із заплющеними лочима, не помічаючи, що у повітрі навколо неї з'явилися блакитні сполохи. Їх ставало все більше і більше, поки врешті-решт сенсорні системи преміального бійця підказали дівчині: щось не так.

Хоровод сполохів ущільнювався. До тієї миті, коли дівчина змусила себе розплющити очі, все навколо неї палахкотіло холодним містичним світлом. Вона змогла тільки міцніше вхопитися за руків'я меча, коли кам'яна підлога під нею поповзла униз.

Спочатку Норісса вирішила: почався обвал. Без жодної видимої причини частина перекриття, що відокремлювало печеру від нижнього ярусу, з тихим шурхотом стікала униз і трохи вперед, у напрямку виходу з печери.

Тільки на нижньому ярусі ніякого виходу не було. Над дівчиною схилилися чотири обличчя у масках.

Щодо п'ятого учасника сцени, маска йому не знадобилася, оскільки його обличчя тільки віддалено було схоже на людське.

Стрибун стояв нерухомо, очікуючи наказу, який міг віддати тільки один з чотирьох, нахилившихся над Норіссою

- Кірт у неї? - спитав молодий чоловічий голос.

У відповідь один з учасників у масці показав згорток, витягнений з речового мішка дівчини.

Слабка спроба замахнутися мечем призвела тільки до того, що меч грубо висмикнули з руки, а на голову накинули цупку тканину, колір якої було неможливо визначити майже у повній темряві, де є єдиним джерелом світла був предмет в руці третього, мовчазного учасника сцени, вищого і кремезнішого за інших.

Хоч яким м'яким не було сповзання каменів, Норісса відчула гострий біль. Її тіло тільки-тільки почало відновлюватися після сутички. Тим не менше, сенсорні системи преміального бійця безпристрасно фіксували все, що відбувалося навколо. Свідомість дівчини начебто розділилася на дві частини. Одна з них переживала біль. Норісса застогнала, коли її перевернули, щоб спеленати тією ж самою цупкою тканиною.

Інша частина свідомості відсторонено фіксувала та аналізувала все побачене й почуте. Впізнати голоси Норіссі не вдалося, вона ніколи раніше їх не чула. А от стрибуна вдалося ідентифікувати дуже добре - за характерним зовнішнім виглядом.

Зламані ребра знову віддалися болем. Незважаючи на те, що його потривожили, тіло вперто намагалося зцілити себе.

Її підняли, не надто панькаючись, а далі почався рух. Він був смиканим, тож дівчина зробила висновок, що її несе тварюка. Віддаляючись від печери, стрибун почав шипіти і квакати, не дуже голосно, та достатньо, щоб це болісно віддавалося у вухах.

Норісса закусила губу. Біль від поштовхів ставав нестерпним, на очі набігли сльози. Та раптом вона відчула удар по голові, і залишки свідомості, за які дівчина відчайдушно чіплялася, згасли. Вона остаточно занурилася в темряву.

Далеко позаду викрадачів почувся шурхіт крил. Та він належав не летючій миші, які в цю пору мирно спали під склепінням печер.

Це була Суахіль, яка, впевнившись у неможливості продовжувати переслідування, випурхнула через пройом, що утворився в підлозі верхньої печері, прострекотіла щось нерозбірливе на адресу Теміра, який продовжував стояти на варті біля входу, водночас осмислюючи почуте від Хазяїна перевалу, і у північній темряві взяла курс на Мальрок.

* * * * *

Темір провів рукою по очах. Шалена напруга, яку він відчував під час розмови з Хазяїном перевалу, виснажила його.

Необхідність увесь час триматися напоготові, щоб захиститися від невідомої загрози, і водночас побоювання за безпомічну Норіссу втомили юнака. Незважаючи на те, що анабіозна камера перетворила його тіло на тіло преміального бійця, психічно він залишався тим самим імпульсивним хлопцем, який вибіг з трактиру, скочив на коня і помчав наздоганяти Норіссу, яку увозив Дан, а пізніше змінений.

У тренувальному двобої з Норіссою Темір міг показати свої найкращі фізичні якості. Однак у реальній ситуації юнак губився.

Могутня постать Хазяїна перевалу розтанула у нічній темряві, а Темір повернувся до печери, трохи заспокоївшись.

Перше, що він зрозумів, - у печері підозріло тихо! Не чути хрипкого дихання Норісси, яка час від часу стогнала від болю.

Темір прискорив кроки і підійшов до місця, де повинна була лежати дівчина.

Очі швидко звикли до темряви, адже різниця між печерою і нічним довкіллям була невеликою.

Та все одно він встиг зупинитися лиша за півкроку до провалля, що утворилося після сповзання кам'яної підлоги.

Запаливши скіпку, Темір роздивився уважніше. Розміри отвору у кам'яній підлозі перевищували розміри дівочого тіла, але за формою отвір був подібним.

Юнак став навколішки і заходився обмацувати край отвору. Камінь був розкришений невідомим інструментом, через що краї виглядаля як кам'яна поверхня, над якою попрацювали природні чинники. Це не був рівний, обрізаний край, камінь осипався начебто природним чином.

Навіть лежачи животом на підлозі, Темір не міг дотягнутися до дна провалля. Довелося повернутися до своїх речей, які, на щастя, були покладені на деякій відстані від дівчини, і відшукати один із заготовлених смолоскипів.

В обличчя потягнуло димом, протяг був спрямований від отвору до виходу з печери, де Темір нещодавно стояв на варті.

Зате йому вдалося побачити дно провалля - було не так вже й високо. Трохи повагавшись. Темір зібрав речі, повністю екіпірувався і стрибнув униз.

Назустріч шугнув кажан, просвистівши крилами біля самої голови. Збентежена тварина заметалася по верхній печері, шукаючи виходу.

Смолоскипу надовго не вистачить, тож Темір вирушив по слідах Норісси. В чому йому пощастило, так це в тому, що у нього було два ятагани. Тепер навіть три, адже він вчасно позичив одного у Норісси, і Темір вважав, що готовий до сутички з ворогом.

Як таких, слідів на кам'яній підлозі не залишилося, але напрямок був тільки один. До того ж Темір відчував запах стрибуна. Його ні з чим не сплутаєш - від тварюк тхне чимось надто чужорідним для цього світу. І хоча нюх Теміра поступався нюху великої кішки, Темір відчував слід тих, кого шукав.