Розділ 2

Норісса з Теміром майже дісталися до перевалу, коли сталося те, що повинно було статися. Нечисть відчула кірт.

Чомусь тварюки полюбляли атакувати на перевалах. Можливо, відчували, що людям складно рухатися вузькими стежками і доводиться сходити з коней.

Суахіль на плечі Норісси зашипіла. При наближення монстрів вона перетвориться на суцільну кулю з пір'я і здійметься у повітря, тікаючи від неприємностей.

Однак Норісса не мала претензій до такої завбачливості своєї компаньйонки.

- Уперед! - кинула вона Темірові, який ішов за нею.

Ще трохи пройти, і можна буде скочити на коня, а далі починається змагання у швидкості.

Норісса узяла на замітку скельний розпадок попереду. Між скелями можна сховатися або просто зайняти зручну позицію.

Та її планам не судилося здійснитися.

Летюча нечисть кинулася на неї згори.

Норісса вдарила кобилу по крупу, спрямовуючи уперед. Та підганяти налякану понад усяку міру тварину не було необхідності. Кобила з ходу взяла в галоп, і коли Норісса, падаючи, відкотилася вбік, вже зникла за поворотом.

Темір не встигав зробити те саме, тому відступав, уводячи коня назад стежкою, під захист кущів, які вони щойно проминули.

З одним монстром Норісса впорається. Для Теміра головне зберегти коней.

Друга тварюка з'явилася, коли йому майже вдалося дістатися до рятівних кущів.

Теміру вдалося відсікти одну з передніх лап ще в польоті, а кігті другої лапи просвистіли поруч, мало не зачепивши плече.

Перекид через голову назад, і дезорієнтована тварюка намагається зрозуміти, куди він подівся. Все ж таки, у нечисті швидкість реакції не набагато краща, ніж у людини, і поступається преміальному бійцю. Внаслідок серії ударів монстр позбувся кажанячих крил. Меч легко перерубав тонкі кістки, і врешті-решт завдав смертельного удару.

Темір поспішав на допомогу Норіссі.

Небо над перевалом не віщувало нічого доброго. Хоча у світі Владики зима була м'якою і частіше нагадувала прдовження осені, цього разу з півночі рухалися важкі хмари. Їх темно-сірий колір обіцяв неабиякий снігопад, а пориви вітру підсилювали тривожне і гнітюче враження.

Однак, на відміну від Нью, для Норісси світ Владики був її рідним світом. Вона з дитинства звикла до різких змін погоди в будь-яку пору року, та особливо зимою, хоча у баронстві Нордвінд південний вітер навіть узимку приносив з моря тільки легенькі хмаринки. Якщо вони і розроджувалися снігопадом, то зовсім невеликим, коли сніжинки кружляли у повітрі і швидко танули.

Наразі головною турботою Норісси були дві інших тварюки, які приєдналися до першої, і разом загнали дівчину до вузького проміжку під каменями, які тільки й могли її захистити до підходу Теміра.

Норісса забилася у крихітній грот, утворений двома величезними каменюками, на одну з яких приземлилася тварюка. Летюча нечисть стрибала і розмахувала крилами, тоді як дві інших атакували спереду, заганяючи дівчину глибше.

Нечисть не вміла поводитися тихо, тому це супроводжувалося вереском, від якого у Норісси закладало вуха. Втім, у крилі однієї з тварюк вже стирчав метальний ніж. Норіссі вдалося підрізати сухожилля, і монстр був позбавлений можливості літати. Через це, наскакуючи на Норіссу, він нагадував моторошного пташиного підранка-переростка. Та все ж Норіссі доводилося відповзати вглиб, що було вкрай небажано, оскільки камені розхитувалися під вагою нечисті.

Одна з летючих тварюк, розгадавши намір своєї товарки, скочила на другий камінь, так само намагаючись його розхитати. Та на щастя, він тримався краще, і тварюці не вдалося досягти скільки-небудь значних результатів. Єдиним її досягненням було те. що на Норіссу сипався пісок, і це було неприємно, оскільки заважало цілитися.

Це побачив Темір, підходячи. Його кінь вже був надійно схований під переплетінням гілок. Хоч і позбавлені листя, вони заважали тварюкам до нього дістатися.

Миттєво оцінивши ситуацію, Темір наближався із двома короткими мечами напоготові.

Він не робив різких рухів, тому тварюка, чия увага була зайнята Норіссою, побачила його, коли він уже був зовсім близько.

Видавши злобне гарчання, нечисть зістрибнула з каменя і загрозливо розгорнула крила, готуючись у довгому стрибку накрити жертву, підім'явши під себе і терзаючи пазурами.

Однак з Теміром це було не так просто зробити. Він кинувся під ноги монстру з наміром дістати одну з нижніх лап, і тварюку врятувало тільки те, що вона встигла з вереском відступити, а на Теміра кинулася її товарка згори.

Перед тим, як відкотитися під великий камінь, Темір все ж таки дістав лапу другої тварюки, що на мить опинилася в полі зору. Сухожилля перерізати не вдалося, та лапа засмикалася, а тварюка ненадовго забарилася. Це дозволило Теміру визирнути з укриття і побачити, як землю вкрила величезна тінь.

Із неба спускалося велетенське створіння, вкрите пір'ям, начебто птах, однак з лисою головою і величезним дзьобом.

Про такий вид нечисті Теміру нічого не було відомо, та одразу ж згадалися казки з дитинства.

Горгона! Точно, це горгона.

Створіння не було біороботом, на яких перетворювали захоплених людей Сірі жерці. Горгона була справжнісінькою нечистю.

Камінь, на якому перед цим стрибала летюча тварюка, хитнувся під вагою горгони.

Норісса втиснулася в землю, намагаючись використати кожен міліметр вільного простору. Вона лежала у вузенькій щілині між двома масивними каменями.

Летючим тварюкам виявилося не під силу зрушити важкі брили з місця, та їх зусилля принесли свої плоди. Камені глибше занурювалися у дрібний песчаник, притиснувши Норіссу до землі.

Дихати було важко, і дівчині нічого не залишалося, як безсило спостерігати за сутичкою.

В ніс ударив сморід падалі. Міцно вчепившись лапами з червонуватою лускою в камінь, горгона зашелестіла крилами. Вони видавали такий звук, начебто її пір'я було зроблено з металу. А втім, може так і було. В легендах про це нічого не сказано.