Глава 40. Приниження на очах усього міста

Лун Вейшень сидів спокійно, навіть не встаючи з місця. Потім голосно, на весь майданчик, з ледь помітною зневагою промовив:

— ти старий старигань. Змушуєш мене тебе принижувати, але якщо ти мене до цього змушуєш — це значить, що ти вже сам себе принизив.

Його слова пролетіли над майданчиком чисто і чітко.

На секунду запанувала абсолютна тиша.

А потім...

Майстер Душі Тіньового Місяця затремтів від люті. Його обличчя стало темно-фіолетовим, вени на лобі та шиї напнулися, а очі налилися кров’ю.

— Ти... ТИ... — він почав заїкатися від шаленої злості. — Ти, жалюгідна мразь, яка ховається за маскою! Ти смієш... СМІЄШ так зі мною розмовляти?!

Він зробив крок уперед і заревів так, що формації навколо майданчика затріщали:

— Я — Хань Лунь, Старший Наставник клану Тіньового Місяця! Я розчавлю тебе, як комаху! Я зітру твою душу на порох! Я змушу тебе жерти власні кишки, поки ти будеш благати про смерть!

Його аура вибухнула на повну силу. Чорно-кривавий туман закрутився навколо нього, а небо над майданчиком почало темніти.

Лунь Хуа, сидячи поруч, вже не стримувалася — вона тихо, але щиро сміялася, тримаючись за живіт.

— Лун... ти його повністю зламав. Він уже не контролює себе. Це неймовірно смішно.

Лі Чен сидів блідий, як полотно, але в його очах теж був шок і захоплення Лун Вейшення зухвалістю.

Навколо майданчика люди в паніці тікали до виходів. Багато хто вже зрозумів, що зараз почнеться справжня битва.

Хань Лунь підняв руку, і в його долоні почала формуватися величезна криваво-чорна сфера — техніка рівня Великого Майстра Душі.

— Вийди сюди! Зніми маску! Я хочу бачити твій страх, коли буду тебе вбивати!

Він був на межі. Ще трохи — і він міг би просто запустити техніку в натовп.

Лунь Хуа нахилилася до Лун Вейшення і тихо прошепотіла, все ще посміхаючись:

— Він зараз серйозно хоче тебе вбити. Якщо хочеш — я можу його трохи... остудити. Або ти сам хочеш продовжити цю виставу?

Вона чекала його рішення, її срібні очі під маскою горіли від інтересу.

Майстер Душі Хань Лунь стояв на сцені, готовий до бою, і кричав:

— Останній шанс, щеня! Вийди і стань навколішки! Або я знищу всіх, хто сидить поруч з тобою!