Глава 8

Сераелі впевнено взялася за важелі керування, і Грім негайно виконав її команду — гігант почав котитися вперед, важкі кроки віддавалися в грудях глухим гуркотом.

Три постріли пролунили один за одним, розбиваючи тишу двору. Але противник миттєво відреагував — ліва рука його машини різко піднялася, і зсередини корпусу розгорнувся величезний броньований щит. Метал зустрів удари зі скреготом, і жоден снаряд не пробив захист.

Одночасно з цим права рука супротивника розкрилася, витягнувши з відсіку довгу металеву трубу. Вона миттєво розсунулася, перетворюючись на важке бойове списо, схоже на стародавню зброю, але створене зі сталевих сегментів та гідравлічних вузлів.

Сераелі не гаяла часу — витягнувши свій вібромеч, вона різко прискорила Гріма і зробила швидкий випад, націлившись у корпус противника. Але удар зустрів той самий щит, а потім — різкий поштовх. Потужний маніпулятор відкинув Гріма назад, змусивши стабілізатори скреготіти об бетон.

— Ого… як же вони його переробили, — здивовано прошепотіла Сераелі. — Я, здається, його недооцінила.

— Будьте обережні, пілот, — спокійно, але серйозно відповів Грім. — У нього може бути ще більше сюрпризів.

Вони почали обережно рухатися по колу, повільно звужуючи дистанцію. Обидві машини, наче два давніх лицарі, ступали важкими металевими ногами по бетоні, здіймаючи хмари пилу. Кожен чекав першого ходу противника, напруження в повітрі ставало майже відчутним, а у візорах обох машин палав холодний вогонь рішучості.

Раптом у противника з правого боку, ближче до верхньої частини спини, розчинився броньований відсік. Зсередини, мов з гнізда, висипалася зграя дрібних ракет. Системи Гріма миттєво зарясніли червоними сигналами тривоги, і перед очима Сераелі замиготіли десятки червоних міток.

— Ракетний залп! — попередив Грім.

Не втрачаючи ні секунди, Сераелі різко смикнула важелі вбік і вниз. Гігант зробив важкий, але точний кувирок, і ракети просвистіли повз, вибухаючи в землю та стіни. Ударні хвилі здійняли у повітря величезну хмару пилу й уламків, на мить закривши все навколо.

Але спокій тривав недовго. З самої гущі пилу, немов тінь хижака, вирвалася бронемашина ворога. Спис її правої руки був націлений просто в корму Гріма — удар міг стати фатальним.

Інстинкт та досвід Сераелі спрацювали одночасно. Вібромеч із дзижчанням пройшов дугою, зіштовхнувшись зі списом, і відбив його вбік, іскри пролетіли між корпусами машин. Не гаючи ані миті, вона різко вивернула Гріма і зробила широкий замах, збираючись вдарити противника у спину.

Але той теж був не з простих — встиг розвернутися і виставити щит, прийнявши удар на себе. Коп’є в його правій руці залишалося застряглим у землі, метал скреготів, а гідравліка натужно стогнала, намагаючись звільнити зброю.

Сераелі миттєво відчула, що ініціатива на її боці. Натискаючи на важелі керування, вона змусила Гріма обрушити на супротивника шквал швидких і потужних ударів вібромечем. Кожен замах змушував ворожу броню гучно скреготіти, а той, відбиваючи атаки щитом, поступово відступав назад, залишаючи глибокі вм’ятини в ґрунті від важких кроків.

Раптом, у коротку мить між ударами, противник різко виставив щит уперед і з силою вибив вібромеч із рук Гріма. Лезо вирвалося з механічного захвату, оберталося в повітрі та впало далеко позаду, вгрузнувши в землю на десятки метрів від місця бою.

Не втрачаючи моменту, ворог завдав потужного удару кулаком просто в кабіну. Металевий лобовий панцир Гріма прогнувся від сили удару, на ньому з’явилася глибока вм’ятина, а корпус завібрував від потужного поштовху.

— Ага… значить, хочеш помірятися кулаками? — пробурмотіла Сераелі з викликом.

Вона різко вивела ліву руку Гріма вперед, готуючись завдати удару у відповідь. Але супротивник встиг зреагувати і сховався за своїм щитом. Сераелі не розгубилася: замість удару, захопила щит масивними пальцями Гріма, стиснула його в механічній хватці та потягнула вниз на себе, намагаючись вивести ворога з рівноваги і втиснути його в землю. Машини зійшлися в тісній боротьбі, скрегіт металу та рев гідравліки заповнив повітря.

Сераелі різко відпустила захоплений щит, і раптове послаблення хватки змусило супротивника втратити рівновагу. Величезна машина похитнулася й важко впала на спину, здійнявши хмару пилюки.

Здавалося, перемога близько, але ворог діяв не менш швидко. Замість того, щоб піднятися звичним способом, він різко перекотився убік і рвонув у напрямку свого списа, що все ще застрягав у землі.

Сераелі також не гаяла часу. Вона різко смикнула важелі, спрямовуючи Гріма до вібромеча, що стирчав із ґрунту в кількох десятках метрів. Гігантська машина пробіглася вперед, підняла зброю та, вставши обличчям до обличчя із ворогом на новій дистанції, приготувалася до чергового зіткнення.

Але цього разу Сераелі вирішила діяти інакше. Вона миттєво вивела другу руку Гріма вперед, і з-під панелей висунувся важкий плазмовий автомат. Машина загарчала, і в повітрі спалахнули синьо-білі розряди — Сераелі почала поливати супротивника короткими, точними чергами.

Ворожа броня змушена була сховатися за щитом, що розжарювався від попадань, залишаючи по собі сліди розплавленого металу. Тим часом Сераелі не зупинялася — керуючи важелями, вона повела Гріма вперед, стріляючи на ходу й поступово скорочуючи дистанцію.

Крок за кроком, залпи йшли один за одним, а Сераелі наполегливо тиснула, змушуючи ворога відступати під власним же захистом.

Сераелі майже скоротила відстань до удару. Раптово вона різко смикнула важіль — і замість чергової черги плазмовий автомат рвонув угору, вдаривши просто по краю ворожого щита. Метал заскреготів, щит хитнувся убік, і супротивник на мить втратив баланс.

Цього короткого проміжку часу вистачило.
— Зараз! — прошепотіла Сераелі, і Грім з усією силою заніс вібромеч.

Лезо увігналося в корпус противника, вирізаючи глибоку борозну й засипаючи простір зливою яскравих іскор. Від удару мобільна броня ворога здригнулася, мов від прямого артилерійського пострілу.