Глава 7

Сераелі, отримавши нове завдання, швидко повернулася на свій щойно придбаний кораблик. В її голові вже визрівала смілива ідея: якщо пощастить, вона зможе взяти укріпрайон в одиночку.

Запустивши двигуни, вона вивела корабель зі станційного доку та набрала курс. Метою були старі артеївські маяки — релікти давно минулої війни, які все ще працювали, пульсуючи в темряві космосу блідими сигналами. Вони вели її крізь декілька стрибків на гіпердвигуні, аж доки корабель не вийшов у безмовну орбіту Артея.

Світ, що колись сяяв у центрі великої імперії, тепер був мертвим. Планета згоріла у вогні війни, перетворившись на обвуглену кулю, а колишня міць імперії — на попіл і уламки. Але зараз не час для спогадів. Місія вимагала повної концентрації.

— Час іти на посадку, — пробурмотіла Сераелі, занурюючи корабель у темно-рудий шар атмосфери.

Вона летіла низько, скануючи горизонт. Її цікавила лише одна річ — останки знищеного імперського лінкора, який колись панував на орбіті. Довгі години пошуків нарешті принесли результат: серед пустелі з розбитого металу та застиглого скла вона помітила задню половину гігантського судна. Тут, за даними архівів, розташовувалися ангари.

Сераелі посадила корабель на уламки броньованої палуби. Крокуючи крізь величезні пробоїни в обшивці, вона відчувала, як порожні коридори все ще зберігають тінь життя, що колись вирувала тут.

Через деякий час пошуків її очі заблищали від знахідки. Перед нею, напівпохована під обваленими перекриттями, стояла мобільна броня “Грім” — передове наземне озброєння, яким володіла лише Імперія Артея. Уся галактика знала його силу: “Грім” міг самостійно знищувати укріплені позиції, пробивати танкові колони й утримувати рубежі навіть без підтримки піхоти.

Сераелі обійшла броню, оцінюючи стан. Корпус був пошкоджений, але, схоже, основні системи збереглися. Якщо вдасться відновити хоча б базову функціональність — укріпрайон можна буде взяти швидко і з мінімальними ризиками.

Вона торкнулася обвугленої бронепластини.
— Ну що, старий велетню, давай подивимося, чи зможеш ти ще раз вийти в бій…

Сераелі обережно витягла мобільну броню «Грім» з уламків лінкора та вирішила залишитися тут на кілька днів, щоб знайти запасні частини й інші необхідні деталі від зруйнованих машин. Вона ночувала у своєму кораблі, іноді виходячи на огляд уламків, наче мисливиця, що прочісує давнє поле бою.

Через два дні копіткої роботи їй вдалося зібрати все необхідне, і після ретельного ремонту «Грім» ожив. Масивна машина повільно підвелася, і холодний, механічний голос пролунав з динаміків:

— Почато ідентифікацію… Дані змінені. Новий пілот зареєстрований.

Він нахилився, уважно розглядаючи Сераелі, а потім додав:

— Вітаю, пілоте.

Дівчина лише ледь помітно усміхнулася, спогади про минуле й ім’я «Кірон» промайнули в її думках. Вона торкнулася холодного металевого корпусу броні й тихо відповіла:

— Привіт… давно не бачились.

Сенсори «Грому» м’яко спалахнули у відповідь, і Сераелі наказала:

— Проведи діагностику.

Після кількох секунд аналізу механічний голос прозвучав знову:

— Стан: задовільний. Необхідна лише калібровка.

Після завершення калібрування Сераелі подала наступну команду:

— Візьми плазмовий автомат і вібромеч.

Механічні руки «Грому» підняли зброю — величезний плазмовий автомат і не менш гігантський вібромеч, спеціально створені для мобільної броні. Він закріпив їх у спеціальні кріплення на спині, і Сераелі наказала:

— Сідай у трюм.

Машина акуратно розмістилася всередині корабля, займаючи більшу частину вантажного відсіку. За кілька хвилин корабель злетів, набираючи висоту й залишаючи позаду спустошену Артею.

Попереду на неї чекали координати нового завдання… і добре оплачена ціль.

Кілька стрибків у гіперпросторі — і планета, де знаходилась ціль Сераелі, з’явилась попереду. Як тільки вона наблизилася до орбіти, в комунікаторі пролунало різке повідомлення:

— Невідомий корабель, ви входите в закритий сектор! Негайно змініть курс та залиште орбіту. У разі непокори буде відкрито вогонь!

Сераелі, зберігаючи спокій, ввімкнула передачу й відповіла майже благальним тоном:

— Розумію, але в мене терміновий контракт. Якщо я не доставлю вантаж — мене звільнять. Це не примха, це робота.

Диспетчер, схоже, не збирався йти на поступки:

— Повторюю: негайно залиште орбіту. Це не жарт. Ви будете знищені.

Вона продовжувала говорити, намагаючись "заговорити зуби" йому, вигадуючи деталі про терміни, клієнтів і штрафи, але цього разу голос на іншому кінці не піддався. Різко почувся наказ:

— Відкриваємо вогонь!

Зв’язок урвався.

Проте вже було запізно. Сераелі встигла опустити свій корабель крізь атмосферу, ковзаючи поміж хмар, перш ніж зенітні батареї почали стріляти. Кілька потужних пострілів розірвали повітря зовсім поруч, але жоден не влучив у ціль. Її шатл різко пірнув у низину, і вона посадила його за кілька кілометрів від укріпрайону.

Відкинувши ремені безпеки, Сераелі швидко піднялася й попрямувала до трюму. Там, наче величезна металева тінь, стояв Грім — мобільна броня, знайдена нещодавно серед уламків лінкора.

— Ну що, — з ледь помітною усмішкою сказала вона, — пора в бій.

Металеві серводвигуни тихо загуділи, коли Грім розгорнувся, виходячи з трюму. Сераелі піднялася в його кабіну, замкнула гермозатвор і взялася за важелі керування. Величезний плазмовий автомат зійшов із кріплень на спині броні, холодне світло індикаторів засвітилося в кабіні.

— Час повеселитися, — прошепотіла вона, натискаючи активацію систем.

Грім важко ступив уперед, і разом вони рушили в напрямку укріпрайону, готові вирізати собі шлях крізь будь-які оборонні рубежі.

Важкі кроки Гріма гулко відлунювали по кам’янистій рівнині, коли вони наближалися до перших оборонних рубежів укріпрайону. Перед ними здіймалися величезні стіни, обшиті металевими плитами, а з високих парапетів визирали важкі гармати, повертаючи дула в сторону горизонту.