РОЗДІЛ 7

Імператор був просто нестерпним. Факт.

Зовнішність буркотливого стариганя йому пасувала більше, бо точно зображала шкідливий характер Генріха. Ні, його величність поводився бездоганно, згідно з прийнятими нормами етикету, але я постійно ловила на собі його хитрий погляд, що дуже дратувало.

А ще чоловік прилюдно ставив мені делікатні запитання і, здавалося, отримував щиру насолоду від мого збентеження або спроб уникнути незручності. Причому Генріх робив це так завуальовано, що звинуватити відкрито у знущанні його просто ніхто не зміг би. Але я знаю! Ось с-с-с… кіт!

Лукас не відходив від мене, наче боявся залишити одну хоч на мить. Постійно був поруч, заповнював незручні паузи жартами, намагався викликати вогонь на себе, якщо імператор насідав дуже сильно, і взагалі всіляко допомагав. Чоловік хотів загладити провину, відчував мою образу, помітив зміни, що відбулися, і як міг намагався мене задобрити.

Я приймала його допомогу та турботу, але… про інше зараз навіть думати не хотілося.

Після перебування на кухні, коли наплакалася вдосталь, у мені щось змінилося. Надламалося. Звичайною жіночою образою те, що я відчувала, не можна було назвати. Я не розуміла, як ми з Лукасом це виправлятимемо і чи потрібно взагалі намагатися.

Ми рідко бачилися, майже не говорили і, здавалося, зовсім перестали чути одне одного. Єдине, що, як і раніше, нас міцно пов'язувало, – фізична близькість, невблаганне жадібне полум'я пристрасті. Дракону не варто було ніяких зусиль докладати аби розпалити полум’я в моєму тілі, воно одразу відгукувалося на його поклик. Але хіба на одному потягу може триматись щасливий шлюб?

А тепер ще цей імператор з інтригами, фарсом та явно особистим інтересом.

Знайшов забаву – грати відьмою! Мало йому прокляття невдачі? Може ще додати? Зазіхнути на святе. Те саме, що надто дороге кожному чоловікові.

А що? Я можу.

Клацання пальців, щире бажання і трохи моєї особливої ​​магії. Із задоволенням подивлюся тоді, як він справлятиметься з трьома фаворитками.

Я хмикнула в тарілку, подумки представивши повне фіаско імператора в любовних справах. Генріх просто соловейком щебетав перед панянками. Занадто він любить купатися у захопленні представниць слабкої статі. Теж мені серцеїд! Тьху!

– Тобі щось передати, кохана? – Помітивши мій задумливий стан, відразу поцікавився Лукас.

Я похитала головою.

– Може, тоді напою? – не вгавав чоловік.

– Ні, дякую.

Хотілося додати, щоб дивився у свою тарілку і не заважав мені плекати плани помсти, але стрималася. Занадто багато непотрібних свідків довкола, надто багато уваги до нашої подружньої пари. Я просто зітхнути спокійно не можу без будь-якого нав'язливого інтересу з боку.

Смішно! Як я готувалася до цього званого вечора! Як хвилювалась!

А насправді ж недаремно відчувала тривогу. Все це виявилося не більше, ніж грою. І Лукас теж розігрував мене разом із жартівником-імператором. Навіщо? За що? Невже я мало пережила, що заслуговую на додаткові знущання?

Наша насилу налагоджена довіра знову дала тріщину. Було боляче. Горло стиснуло спазмом, мене знову душили сльози.

Тільки зусиллям волі змусила себе заспокоїтися. Не дам я цим насмішникам зайвого приводу аби лихословити! Обійдуться. Відьми не здаються!

Лукас про щось напівголосно розмовляв зі скарбником його величності. Знову робота, так. Вже й не дивуюсь.

Після весілля закохані повинні жити довго та щасливо. Але так буває, як показала практика, лише у казках. На жаль, після шлюбних присяг всі труднощі тільки починаються.

Чи витримаю я?

Пошукала очима фамільяра. Хоч би Бука підняв настрій! Але ні, кажан залишився на кухні разом із нашим кухарем.

Мадірісса раз у раз кидала на мене занепокоєні погляди, але поговорити нам не вдавалося. Відьма з Лаєнваном сиділи далеченько від нас. Мені ж у компанію замість друзів дістався чоловік та імператор зі свитою. Сумнівна насолода.

Блокувати парний зв'язок виявилося не так складно. Усього лише треба було уявити, що нас із Лукасом розділяла міцна стіна. Втім, можливо, так і було насправді. Я вже ні в чому не була певна.

Після вечері розважальна програма продовжилась. Слуги розносили легкі заїдки та напої, гості швендяли залою, Мадірісса знову кудись зникла – простежити за тим, щоб усе проходило на найвищому рівні. Кілька разів я намагалася піти за нею, на правах господині вечора могла собі дозволити ненадовго відвильнутися, але імператор дав ясно зрозуміти, що без мого товариства його величності буде нудно. Знайшов собі ручну мавпочку!

Коли заграли запрошені музиканти, зал наповнився чарівними звуками мелодії, я вирішила зникнути. Хоч ненадовго перевести дух від цього гадючника! Та де там!

Імператор перехопив мене за зап'ясток.

– Настав час і мені відкривати танці. Чи не будете ви так люб'язні, містрес, виступити зі мною в парі?

Не буду!

– Як скажете, ваша величносте. – Я помру від лицемірства сьогодні, от точно!

Лукас рипнув зубами, але промовчав. А Генріх, засяявши задоволеною усмішкою, одразу потягнув мене до центру зали. Залунав вальс. І зовсім не ризеткіль, яким він мене три дні мучив!