РОЗДІЛ 2

В маєтку всім різко забракло здорового глузду.

Ні, мешканці та робітники не захворіли на коросту, вітряну віспу чи інші лихі хвороби. Просто всі старанно готувалися до візиту його найсвітлішої імператорської величності Генріха III, щоб йому гикалось!

Під керівництвом Мадірісси, відьми-менталістки, яка поки що залишалася працювати в нашому маєтку економкою, проводилося тотальне прибирання. В мене було таке відчуття, що імператор особисто перевірятиме наявність пилу.

Пф-ф!

Через жахливе старання прислуги навіть Урос, дух-Захисник будинку, вважав за краще сховатися в стінах і не з'являтися назовні. Ідеальне рішення, скажу вам. Цілішим буде! Де б і мені знайти таку тихеньку комірчину?

Лаєнван, батько Лукаса, не втрачав надії повернути довіру Мадірісси і, звичайно ж, не залишився осторонь підготовки до візиту Генріха. Останнім часом я бачила його настільки часто, що навіть злякалася: а чи не покинув чаклун справи і дейрінський клан, завзято взявшись влаштовувати особисте життя?!

Полювання на майбутню сьому дружину – це вам не якась дрібничка!

А що?! Нехай чаклун і виглядав красунчиком, а завдяки найсильнішому магічному потенціалу старість йому не загрожувала ще років... надцять, як і Мадіріссі, але час не стояв на місці. Та й від скривдженої відьми можна чого завгодно чекати. Будь-якої капості. По собі знаю.

Раптом руда менталістка вискочить заміж за першого зустрічного мага, вирішивши втерти носа давньому коханому?! Пф-ф! Я б не здивувалася.

Як не здивувалася, що Рісса продовжувала тримати чаклуна на відстані, хоча його залицяння приймала і іноді навіть пропадала подовгу вечорами, як і Лаєнван…

У цій справі не потрібно було мати дедуктивних здібностей нишпорки, щоб здогадатися: закохані цікаво проводять час разом. Ніхто у спектакль двох акторів втручатися не ризикував. Гнів відьми загрожує серйозними наслідками. Прокльонами, наприклад…

Альфред, найкращий кухар сьомого королівства, загубився серед каструльок, кухарів і комори з запасами. Все намагався створити ідеальне меню для задоволення вишуканого гастрономічного смаку його імператорської величності.

Насправді, на мою думку, чоловік просто хвилювався, що разом з Генріхом прибуде і перший радник, з яким Альфред усе ще перебував у сварці.

Любовні справи завжди такі заплутані…

Я навіть розпитувати про серцеві страждання чоловіка не стала, хоча відьомська цікавість мене зжирала.

У результаті маг так розхвилювався перед майбутнім візитом імператора, що на два дні вклався в ліжко з пропасницею! Нерви у чоловіків із чуйною душевною організацією тонкі, як струни домри. Е-ех…

Навіть Бука піддався істеричній підготовці. Мій фамільяр почав… випікати солодощі! А потім слізно просив усіх навколо дегустувати ці витвори. Ну, як просив... Прохання під прицілом вогняників або іншого бойового заклинання все ще вважається за прохання?

Болем в животі не мучився хіба що всеїдний Урос, решту я відпоювала лікарськими настоянками. Кулінар з кажана, як з палиці паляниця. Щоправда, визнавати це він не збирався навіть під страхом смерті! Пихатий монстр. Весь у господиню, як сказав би мій чоловік. І не будемо лукавити, мав би рацію.

Якщо після частування Буки імператор не зляже з хворобою шлунку і нас не стратять, прийнявши пиріжки за оригінальну, але цілком реальну загрозу життю правителя, то Генріх III просто зобов'язаний здивуватися кажану-кулінару! Якщо ж ні, то грізна відьма у моєму обличчі допоможе йому це зробити. Інакше мені не буде спокою від скривдженого фамільярна.

Між задоволенням і душевним спокоєм імператора і кажана я, звичайно, виберу улюбленого крилатого буркуна. Хай простить мене сьоме королівство і верховна рада правителів шістьох інших королівств, яку очолює Генріх.

Чесно кажучи, Бука навіть так не нервувався, коли зізнався за великим секретом нам із Ріссою, що палає почуттями до фамільяра Лукаса – Р’яни. Полярній сові з непростою вдачею, що любить закушувати коханками містера кажана. Та ще перната панянка! З характером!

Р’яна вперто не піддавалася чоловічим чарам кажана. А як він старався! То ягідок їй набере, то гніздо, випатравши подушку чоловіка, влаштує, то почастує вкраденим із кухні пирогом. Сова демонструвала залізну витримку. Кремінь, як і її хазяїн!

Бука, звичайно, показово голосно постраждав, а потім взяв та направив всі почуття на кулінарію.

Кажан спати перестав, чарувати перестав, полювати теж перестав – знай собі жере і готує, ставлячи під сумнів компетентність Альфреда у цій справі. Жах! Сова і занепокоїлася. Тепер не Букелій вишукував її по маєтку і ходив слідом як приклеєний, а навпаки, полярна гордячка шукала зустрічі з серцеїдом.

Хто після всього посміє сказати, що мій дім не перетворився на дурдом – прокляну! Вінець безшлюбності, нетримання, синдром чоловічого нестояння – лише малий список того, що може вибрати для помсти фантазія розлюченої відьмочки! Або навіть щось нове придумати…

Загальна метушня доводила мене до гикавки. Не те, щоб я відчувала неприязнь до імператора або мала до нього якісь особисті рахунки. Тільки вже заздалегідь була скептично налаштована до правителя, який досі не вирішив питання рабства в сьомому королівстві.