Підготовка тилу

 Про систему повернення на  рідну Землю розкажу пізніше.Самому ще не все мені розуміло. Який Президент , такі і судження.  Розум можна пропити алкоголем, а можна спортити лишньою іформацією.. Захотів згадати молодість , тму покупка картири і ремонт її пройшли , як мить полоту в космосі,А кумедн випадки меневсюди найдуть.  
.... Реставрація кабінету-лоджії почалася не з високих матерій, а з радянської спадщини. Старі господарі, мабуть, мали нездоровий потяг до всього ядучого, бо шарів зеленої крейди на стінах було стільки, що вистачило б зафарбувати середньої величини футбольне поле. Мокре зняття перетворилося на болото, тому я, як прихильник залізобетонної логіки, перейшов на «сухий метод».Звичайною щіткою для килимів я досить бадьоро зчищав ці поклади минулого століття. Порохотяг свій EliteBook-івський («диверсантський») я пожалів, тому назмітав ціле море зеленого пилу в пакет. Поставив той кульок на край вікна — щоб не заважав. І тут спрацював закон підлості: один необережний рух ліктем, і мій «мікроатомний боєзаряд» летить з другого поверху прямо в гущавину якоїсь цвітущої лабуди під вікнами.Вибух був епічний. Хмара ядуче-зеленого кольору накрила кущі, і раптом звідти з нелюдським вереском вискочив... крокодил.Я остовпів. Ядуче-зелений, довгий, істеричний. Звідки в Галичині крокодили? Я, звісно, імпераор ЛАПШІ, але щоб настільки матеріалізувати фауну Нілу на вулиці Бетона — це вже занадто. Вереск стояв такий, ніби той рептилоїд щойно прочитав новини про розпад імперії. Але найбільше мене вразило інше: я ще ніколи не бачив крокодилів з таким довгим, тонким і пухнастим хвостом.
 Збагнення істини накрило мене гомеричним реготом. Це був сусідський кіт, який просто вирішив подрімати в кущах і потрапив в епіцентр моєї «хімічної атаки». Від сміху я ледь не повторив долю того кулька.І тут мені миттєво згадалася ота притча про американського українця на нашому базарі.— Бабцю, що продаєте?— Чорну смородину, синку.— Так вона ж у вас червона!— Червона, бо зелена!Для того бідного американця це був глухий кут, а для мене — семафор. У нас все так: зелене на червоному фоні, бо жовте — це лише початок зеленого. Ми живемо в країні, де коти стають крокодилами, бо структура матеріалу міняє сприйняття часу.Реставрація лоджії триває. Крокодил, сподіваюсь, уже відмився, а я готую основу для Лапші 2526 року. Там, у Космосі, колір точно матиме інше значеня.