ЛАПША земна

ХРОНІКИ ПРЕЗИДЕНТА ЛАПША

(Абсурдистсько-сатирична повість про буття мертвого резидента в нетрях Амазонії)
Частина 1. 
Інструктаж рукою.
 Я пишу одним пальцем. Дуже повільно. Одним пальцем тільки дітей робити зручно. Нічого — дурник Ленін казав терпіти (це він про свій сифіліс), а парткокради навели пошесть «ТЕРПеТЬ» на весь народ. Сімдесят чотири роки терпіли — сифіліс не зник, а про Лєніна мої онуки вже й не знають.
 Якась дуринда на компот тюленя використала. Інакше пояснити вищеописане не можу. Пройшло — і вже можу. Треба ж будь-яким методом залучати сторонніх читачів до перегляду мого геніального твору.
 Я, Президент Латиноамериканських Приєднаних Штатів Америки, скоро маю зустрітися з Головним Муфлоном аборигенів континенту Європа. І пишу я рукою. Хто там замість мене такі кардинально нові закони на президентському паркані малює? Розберуся й покараю. Що мої агенти неіснуючої держави подумати можуть? Резидент не виходить із запою, раз наказує руками писати. Дотепер ми що — ногами писали? Невже я такий огидний на вигляд?  Порозбігалися всі, а Муфлону хто покаже, де туалет і як ним користуватися? Мене вибрав народ не для того, щоб усіляких муфлонів по таких закладах водити.
 Кидаю країну напризволяще. Іду до вбиральні — порозмірковую над несправедливістю Всесвіту. На серйозніші питання всього вмісту мого шлунка не вистачить. Довго обмірковував і, дійшовши висновку про недосконалість Всесвіту, вийшов із туалету легшим на те що продумав, і залишив свої роздуми невеликою гіркою вагою 1,4 кг. Не так вже й мало, як для такого несерйозного питання.
 Доведеться все розповісти з тих часів, коли люди були ще людьми, трава — зеленою та їстівною, а впольованого звіра можна було одразу приготувати й з'їсти. Не вірите, що такий період існував? Я також маю сумніви, проте авторитетні дослідники гарантують існування тієї епохи.
Частина 2.
 Неіснуюча розвідка
 Я також резидент теперішньої розвідки нетеперішньої країни. Якої саме країни, я й сам не знаю — ця посада дісталася мені у спадок (якщо точніше, мені вдалося поцупити відповідне посвідчення).Що я маю робити, які мої функції та обов'язки — усе це втаємничено від мене настільки, що я навіть не намагаюся туди потикатися. У мене є агенти, яких я не знаю в обличчя. Вони свої посади також отримали в спадок. Хто їхній резидент, вони поняття не мають, а розпорядження до виконання бачать написаними на паркані імператорського палацу. Накази виконують кожен на власний розсуд. Оскільки ці дії бувають діаметрально протилежними, агенти деколи в сутичках просто винищують один одного.
 Починаю розповідь про тих легендарних людей, діяльність яких змінила не тільки Землю. Змінилися всі, хто на ній жив, живе чи колись житиме. Цих геніїв називають пролетістами. Вихідці з трудівників, із самого пролетаріату, вони цілком заслужено носять це звання. Пролетісти багато чого встигли змінити в укладі буття пролетаріату, але були несправедливо винищені буржуазним прошарком надто розумних людей.
  Пролетіли пролетісти, як фанера над Парижем. (Примітка для МО: з'ясувати все про фанеру та способи її польотів). Політ пролетістів крилом зачепив землеїдців. Не могли вони змиритися із пригніченням їхніх родових особливостей. Саме вони й організували перший бунт землехлопців. Бунт переріс у затяжну війну між усіма класами давньої Рашеї. Кінцевою точкою цієї війни стало сформування Європи в єдину державу аборегів. Надалі їх почали звати аборигенами. Їхній Верховний жрець релігії Заратут-там став першим Мурлоном цієї ватаги напівлюдей.Як із такими мурлонами говорити і про що — не знають дипломатичні служби жодної з держав. Я піонер у цій ексклюзивній справі. Є достовірні дані, що я можу залишитися не тільки першим, а й останнім представником, який із ними взагалі спілкувався.Така вже наша доля президентська — вирішувати долі держав. Для мене кожна людина має цінність. Мало їх залишилося, а роботи накопичилося чимало за роки мого правління. Проте президентські повноваження для вирішення деяких проблем я їм передавати не можу. Боюся, назад не повернуть.
Частина 3.
 Прес-секретар Лохачкін
Мій персональний охоронець, Висосусалій Лохачкін, коня на скаку не зупинить, бо не бачив його живого ніколи. Проте він ще в силі мортиру підняти і по колібрі стріляти. Я його бережу — другого ж не маю.
 Висосусалія занесено до дипломатичної делегації на посаду ПРЕС-секретаря. Перша пів посади в нього виходить професійно, що ж буде із секретарем — я не знаю. Які можуть бути секрети між батьком і сином у делегації з двох персон? (Примітка для МЗС: з'ясувати, що то за слово «персони»). Чомусь мені ЦЕ слово нагадує ТЕ, що подають запеченим на святковий стіл.

 Старі легенди про Золотий вік сильно впливають на моє ставлення до буття. Прожив я чимало. Учився, боровся з ворогами, став самовисуванцем-президентом, так і не пізнавши справжнього життя. Тепер уже й не побачу. Вся моя канцелярія Президента — народ ЛАПША.

 Вам це нічого не нагадує? Якщо так — повідомте мене.Тривожні думки голову сушать, а чистої води можна взяти лише в Держрезерві.

 Зустріч на нашій землі буде вимушеною. У тих муфлонів зберігся один дирижабль, ще з часів пролетістів. Дуже сподіваюся, що долетять, і я на власні очі побачу цей артефакт предків.До зустрічі ще море часу. Для мене це чудова можливість розповісти про буремні роки становлення моєї держави. Ми не знайшли записів про причини початку війни між племенем в одній гірській республіці та плантаторами сельви. Я не знаю, де це було і коли. Я нічого не знаю про сельву. Про що знаю, про те і брешу. Брехні, на жаль, також обмаль. А ось правду говорити не вмію. Не знаю такого виду розмови, не зумію скористатися, навіть якби її побачив. Розказували, що колись такое було, та ніхто тієї правди не їв. Присмаку не запам'ятали, і шукать її в джунглях — марна справа.

Частина 4.

Народний руфурундор

Як у ту війну влізла моя колишня держава — це також таємниця, покрита багатовіковими шарами пилу й домислів. Ми, велика держава від моря до коромисла, вступили у війну з можутьньою зброєю. Генетична бомба малого формату знищила абсолютно все. Трутні не доопрацювали теорію застосування своєї іграшки й здохли першими. Останні, хто вижив, це ми: я і моя адміністрація. Ми перемогли! (Примітка для МЗС: з'ясувати, кого саме ми перемогли).Вибрали мене Президентом під дулом пістолета мого батька. Я вічний Президент штатів, представники яких урятувалися разом зі мною. Кількість штатів у мене постійно зменшується. Скоро залишиться лише від'єднаний штат Москва (Примітка для МЗС: дізнатися, від кого вони від'єдналися), якщо мы зникнемо останніми.Буду приєднувати, коли попросяться. Приєднаю за народним руфурундором (і ну ж бо слово придумали предки!). Руфурундор проводиться виключно серед вільних людей. А оскільки там вільних ніколи не помічали, то, виходить, руфурундор відбувся, і Неприйняті Штати до нас ПРИЙНЯТІ.Знову пам'ять Роду барахлить. Намагається нагадати мені про аналогічну подію, яка так само відбулася ще в часи Золотої епохи. Мені сміятися зовсім не хочеться, але сміюся. Ну хто може повірити в те, що така беззаконна подія могла відбуватися в епоху існування міжнародного права?