Резидент ЛАПША

Питання ну дуже складне. Яка може бути доля резидента, коли я не знаю хто то таке. Полював я одного разу в гайках джунглів Бразилії. Відпочивав душею в невеличкому чагарнику, розслабився і непомітно заснув. Міцно спав напевно, бо проснувся в доволі дивному місці. Навкруги мене літали цілі армади світляків. Армади викликали здивування. Нечасто можна побачити літаючих верблюдів чи шимпанзе. Тут я їх і побачив і був запльований ними до кінця. На Крамарова я зовсім не похожий, але як замінник його я підійшов. Це щастя, що я ще тоді не знав де вони ховають корону якоїсь забутої імперії з дивною назвою СеРеСеРе. Тим я займався раніше тільки в туалеті і виступати перед, плюючими соплями, літаючими верблюдами не мав бажання. перше щастя - рушниця в руках. Не цілячись вистрілив і ... ах. Знову малолітні бешкетники біля імператорського палацу зуміли дістати патрони сторожів, заряджені сіллю і перцем і замінили їх на мої. Такого балету верблюдів я не бачив і не побачу більше ніколи. Здорові поки ще плювались, ті з сіллю вже плакали, а з перцем сміялись. Нагадаю, що це верблюди концертну програму тренували, щоб показати мені пізніше. Від шуму проснувся мій викрадач, забіг в приміщення і плавно втратив свідомість. Не дивно. Мене тато викрав? Привів тата до тями і вияснив. Він не знав кого викрадає. Йому потрібна була людська особа, щоб поміняти її на патент резидента розвідки Москалії. Любий стародавній патент був великим і рідкісним артефактом колишнього життя . На щастя чи на жаль цією особою виявився я. Батько швидко прийшов до себе і ми почали розробляти план безболісного отримання артефакту. Я пропонував тікати не зволікаючи. Та ви мого старого впертюха не знаєте. Як стане в позу ображеного борсука - нічого від нього тоді не випросиш, навіть снігу взимку (взнати, що таке сніг - МЗС ). Дивлюсь - слова не приймаються адекватно, тому переходжу до другого варіанту рішення суперечки. Легкий удар прикладом гвинтівки вирішив суперечку в мою користь. Літаючих верблюдів таким методом ніколи не переможеш в суперечці. Спокійно всім - ампіратур думати буде. Думалка пуста на знання, а я сам на освіту. Немає в джунглях освітньої школи чи інститута економіки і права. Є лише школа виживання. Довго думав, аж цілих 2 хвилини. Мені цей артефакт не сильно і потрібен, проте я не проти його заполучити, як аванс майбутніх перемог. План визрів миттєво. Я звернувся до ще не оскаженілих верблюдів з людською мовою. Я запропонував баш на баш. Вони мені артефакт - я їм повну автономію на цілих 10 років. Я мудро ( сам здивований ) вчинив, так як дискутували про термін автономії а не про саму суть проблеми.