Містика? - Не переконаний.

Я пишу одним пальцем. Дуже повільно. Одним пальцем тільки дітей робити зручно. Ні‐
чого - дурачок Ленін говорив терпіти ( це він про свій сифіліс), а порткократи навели по‐
шесть "ТЕРПІТЬ" на народ. 74 роки терпіли - сифіліс не пропав, а про ЛЮніна мої внуки
вже не знають.
Якась дуринда на компот тюленя використала. Інакше пояснити вищенаписане не
можу. Пройшло - і вже можу. Потрібно ж любим методом залучати на прочитання мого
геніального твору сторонніх читачів.
Я, Президент Латино -Американських Приєднаних Штатів Америки, скоро повинен зу‐
стрітись з Головним Муфлоном аборигенів континенту Європа. І пишу я рукою. Хто там
за мене такі кардинально нові закони на президентському паркані пише? Розберусь і на‐
кажу. Що мої агенти не існуючої держави подумати можуть? Резидент не виходить з за‐
пою, раз приказує руками писати. Дотепер ми що - ногами писали?
Невже я так огидно виглядаю? Порозбігалися всі, а Муфлону хто покаже де туалет і як
ним користуватись? Мене вибрав народ не для того щоб всяких муфлонів по таким за‐
кладам таскати.
Кидаю країну напризволяще. Іду в туалетну кімнату - порозмірковую над несправе‐
дливістю Всесвіту. На серйозніші питання мого вмісту всього шлунка не хватить.
Довго обмірковував і, дійшовши висновку про недосконалість Всесвіту, вийшов з туа‐
лету легшим на те, що продумав і залишив свої роздуми невеликою гіркою, вагою 1.4 кг.
Не так вже і мало, як для такого несерйозного питання.
Прийдеться все розказати з того часу, коли люди були ще людьми, трава зелена і
їстівна а впольованого звіра можна було зразу приготовити і з'їсти. Не вірите, що такий
період існував? Я також маю сумніви, проте авторитетні дослідники гарантують існува‐
ння такого періоду.
Я також резидент теперішньої розвідки не теперішньої країни. Якої країни я сам не
знаю - ця посада дісталась мені по спадковості ( точніше мені вдалось вкрасти такий
документ).
17.02.26, 06:12 Десь в Амазонії · Ігор Кукула · АРКУШ (альфа v0.200)
https://arkush.net/book/41027/1 1/5
Що я маю робити, мої функції і обов'язки - все це покрито такою тайною для мене, що
торкатись її я і не пробую. У мене є агенти, яких я не знаю. Вони ці посади також полу‐
чили в спадок. Хто резидент вони не знають, а розпорядження для виконання вони ба‐
чать написаними на паркані імператорського палацу. Розпорядження виконують кожний
на свій розсуд.
Діаметрально протилежні вони деколи в сутичках знищують один одного.
Починаю з розповіді про тих легендарних людей, діяльність яких змінила не тільки
Землю. Змінились всі хто на ній жив, живе чи буде жити. Цих геніїв називають пролеті‐
сти. Вихідці з трудівників, пролетаріату, вони заслужено носять таке звання.
Пролетісти багато встигли змінити в укладі життя пролетаріату і були незаслужено
винищені буржуазним прошарком мудрих людей.
Пролетіли пролетісти як фанера над Парижем. ( Примітка - взнати про фанеру і
способи її польотів - МО ).
Політ пролетістів крилом зачепив землеїдців. Не могли вони змиритись з пригніченням
їх родових особливостей. Саме вони організували перший бунт землехлопців. Бунт пе‐
реріс в затяжну війну між всіма класами древній Рашеї. Кінцевою точкою цієї війни стало
зформування Європи в єдину державу аборегів. Надалі їх стали звати аборигени. Їх Вер‐
ховний жрець релігії Заратут-там став першим Мурлоном цієї ватаги напівлюдей.
Як з такими мурлонами говорити, і про що говорити, не знають всі дипслужби держав.
Я піонер в цій ексклюзивній справі. Є достовірні дані, що можу залишитись не тільки
першим але й і останнім представником, що з ними спілкувався.
Така наша доля президентська - вирішувати долі держав. Люди у мене всі мають цін‐
ність. Мало їх а роботи багато назбиралось за роки мого правління. Президентські пов‐
новаження для вирішення деяких проблем я їм передавати не можу. Боюсь не вернуть
назад.
Мій персональний охоронник, дядько Висосусалій Лохачкін коня на скаку не зупинить,
бо не бачив його живого ніколи. Проте ще в силі мортиру підняти і по колібрі стріляти. Я
його бережу - другого то не маю.
Висосусалій включений в дипломатичну делегацію на посаду ПРЕС-секретаря. Перша
пів-посада в нього виходить професіонально, що ж буде з секретарем я не знаю. Які мо‐
жуть бути секрети між батьком і сином в делегації з двох персон ( взнати що то за слово
- МЗС ). Чомусь мені ЦЕ слово нагадує ТЕ, що подають запеченими на святковий стіл.
Старі легенди по Золотий вік сильно впливають на моє ставлення до життя. Прожив я
немало. Учився, боровся з ворогами, став самовисуванцем - президентом, не знаючи
дійсного життя. Тепер і не побачу. Вся моя канцелярія Президента - народ ЛАПША. Вам
це щось не нагадує. Якщо так - повідомте мене. Тривожні думки голову сушать, а чистої
води можна взяти лише в Держрезерві.
Зустріч буде на нашій землі вимушеною. В тих муфлонів зберігся один дирибабль, ще
пролетістів. Дуже надіюсь що долетять і я побачу артефакт предків.
17.02.26, 06:12 Десь в Амазонії · Ігор Кукула · АРКУШ (альфа v0.200)
https://arkush.net/book/41027/1 2/5
До зустрічі ще море часу. Для мене чудова можливість розповісти про буремні роки
становлення моєї держави. Не найшли ми записів причин початку війни між племенем в
одній гірській республіці і плантаторами сельви. Я не знаю де це було і коли. Я не знаю
про сельву. Про що знаю, про те і брешу. Брехні, на жаль, також мало. Правду говорити
не вмію. Не знаю такого виду розмови, не зумію скористатись, коли б її побачив. Розказу‐
вали, що колись таке було, та ніхто тієї правди не їв. Присмаку не запам'ятали і шукати в
джунглях марна справа.
Навіщо в війну влізла моя колишня держава також покрито багатовіковими шарами
пилу і домислів. Ми, велика держава від моря до коромисла, ввійшли в війну з могутньою
зброєю. Генетична бомба малого формату знищила все. Трутні не доопрацювали теорію
застосування своєї іграшки і подохли перші. Останні ми: я і моя адміністрація. Ми пере‐
могли ( взнати кого - МЗС ).
Вибрали мене Президентом під дулом пістоля батька . Я вічний Президент штатів,
представники яких спаслись зі мною.
Штатів у мене все зменшується. Скоро останеться від'єднаний штат Москва ((взнати
від кого від'єднались - МЗС), якщо ми зникнем останні.
Про приєднання різних Штатів:
Буду приєднувати, коли попросяться.
Буду приєднувати, коли попросяться. Приєднаю по народному руфурундору ( але і
слово придумали предки). Руфурундор проводиться серед вільних людей. Там таких не
помічали. Значить руфурундор відбувся і Неприйняті Штати до нас ПРИЙНЯТІ.
Знову пам'ять Роду барахлить. Пробує мені нагадати про аналогічну подію , яка також
відбулась ще в часи Золотої епохи. Мені сміятись зовсім не хочеться, але сміюсь. Хто
може повірити в те, що така беззаконна подія могла відбуватись в епоху міжнародних
законів.
Пам'ять вперто огризається словами: Сімферополь, Луганськ, Донецьк, Херсон, Запо‐
ріжжя, Дніпро. Таких незвичних народів я не знаю. Беру карту ЛАПША і шукаю такі назви.
Не находжу. Напевне карта не повна, або то я вже лапша. Пізніше розберусь, зараз
ліньки.
Приєднаю себе до самого себе. Оригінальна ідея.
Ідея оригінальна, а виконання швах. Як можна приєднати до себе те, в чому ти живеш.
Попробуй приєднай до свого причандалля такого ж представника від двійника. Сума‐
шедших домов в нас нет, секс - символ давно вже гриби собірає. І де я, до біса, двох‐
ствольноприймающих в лесах Амазонки буду іскать?
Пам'ять просто з мене глузує. Вона підсуває мені суржик української мови в бразиль‐
ському тропічному виконанні. Я подумав, довго думав, та і поприєднував до себе все, на
що дивився. Дураком я виявився геніальним - тиждень бігав від укусів своїх нових підда‐
них - мошви і комарів.
Підданих двох нових Штатів вбивати не можна. Що всім іншим Штатам з такою пакістю
робити? Я не знаю, подумаю. Може, в далекому майбутньому, я дам відповідь на вереск
народу.
17.02.26, 06:12 Десь в Амазонії · Ігор Кукула · АРКУШ (альфа v0.200)
https://arkush.net/book/41027/1 3/5
Наступна частина (/book/41027/2)
Війна неможлива - затягуємо змагання до результату. Результату любого. Всі спортс‐
мени наші піддані і не має значення хто переможе. Зате ця перемога дозволить юриди‐
чно Південну Америку назвати Північною ( додатковою ) Америкою. ЛАПША перемо‐
жною ходою повзе по двох континентах.
Доповзла до Бразилії і там напевне і вмре. Який ідіот дав наказ армії вчити мову суа‐
хілі, коли в Бразилії такого народу не було. Втупились дивилками одне в другого стоять
два масива о.....ших солдат. Одні хочуть пустелю Сахару, другі тупо мовчать. Нарешті
аборигени Бразухи найшли перекладача на свою мать. Той тихо порадив окупантам - сі‐
дайте в тролейбус і їдьте назад. Такого скандалу дипломати не знали ніколи - де в джун‐
глях Амазонки найти тролейбус. Найшли аж в Перу. Державу загарбали - Тролейбус вже
є. Питання - що робити з великим Перу. В ЛАПША приєднатись він не хоче. Я з ним згі‐
дний. ЛАПШАП дуже кримінально звучить. А нам такого аспекту життя в назві держави
не потрібно.
Лапша - національна страва лапшистів. Хто проти ? Винести - хай протверезіють! Ла‐
тино-Американські Приєднані Штати Америки - хто ж так лапшу запам'ятав, що таку на‐
зву протиснув на Ансамблі.
Стати Президентом ПЕЛЬМЕНЬ не получиться - держав стільки для об'єднання в таке,
миле для мене, слово, не набереться .
Привикаю до нового звучання.
Президент Лапші - звучить. Лапшоновий Президент -ховаю портки від сорому.
Весь час забуваю, що ви, читачі, не знаєте хто вам описує своє життя "турботливого "
президента і пришелепкуватого резидента якоїсь - там розвідки. Все попереду. Мені ще
зустріч провести потрібно і, лишившись живим, відбудовувати своє життя і підлеглих
мені народів під мудрим управлінням самого гидотного маразматика, Гімператора Рошії,
Владемура Путюлькіна.
В нашій історії Гімператор Путюлькін не грає ніякої значної ролі, незначна роль йому
не сподобалась через малий гонорарчик тому сидить тихо в куточку джунглів і шукає
чергову жертву своєї божевільної вигадки про небезпеку його Рошці від демократично
настроєних алкоголіків.товариство анонімних алкоголіків в мить перетворилось в теро‐
ристичну організацію. Основною метою цієї терористичної організації Путюлькін назвав
переведення його влади із невидимої в видиму алкогольну епар