ЕПІЛОГ

- Імператор! - прокричав Білл, побачивши, як кулі пронизують тіло.

Він був у розпачі, адже той кому він присягнув на крові, що захищатиме і оберігатиме, упав потрапивши в пастку. Потім він побачив, як довкола лісу з'явилися криваві хмари і з них пішов попіл. Йому на плече лягла здорова лапа «Іншого». Обернувшись, він побачив Рарха, заступника Імператора.

   Той стояв і дивився на свого начальника, який щойно пожертвував собою. Він це зрозумів, коли пролунав крик птаха і вона склавши крила попрямувала до того, хто назвався переговорником.

   Це було боляче усвідомлювати. Коли твій лідер не ховається за твоєю спиною, а діє щоб захистити, це дуже боляче. Адже іншого хочеться самому задушити гада, щоб не ховався, а діяв. Саме тому такі виродки і виживають, вони гребуть жар чужими руками, а як тільки пахне неприємностями, звалюють провину на інших.

- Не суди себе хлопче. Він зробив це заради нас.

- Але ж я присягався на крові оберігати та захищати! – ударив кулаком у стіну.

- Він пішов, але справа його житиме. Просто виконуй йому цю обіцянку. Оберігай і захищай свій будинок.

З цими словами Рарх пішов. А Білл осмислював сказане. Через деякий час він спостерігав як Рарх з інженером попрямували до попелу Імператора несучи вазу для праху, щоб зібрати його і встановити в склепі.

Коли Білл вирішив продовжувати виконувати клятву, вони вже поверталися ведучи свій діалог.

- Я розумію, що довго. Поки що, я виконуватиму його обов'язки.

- Шкода, що так швидко все трапилося. Добре, що я встиг зібрати його. Я б собі не пробачив.

Цей день став днем скорботи за покійними.

Дякую всім, хто прочитав до кінця. Сподіваюся, вам сподобалася книга. Якщо так, то поставте «Зірку» щоб надихати мене на нові подвиги та зрушення... друге точно траплялося).