Розділ 36

- Раптом що ми прикриємо.

Кивнувши, я ніби на прогулянці рушив до початку лісу махаючи мечем туди й сюди, слухаючи, як співає сталь розсікаючи повітря. Ось тільки не зовсім розумію, як перевірити якість виготовленої зброї. Перед тим, як заходити під крони озирнувся подивитися на форт у променях заходу сонця. Так, це вам не первісне селище з частоколом і будинками зі зрубу. Зараз він являв собою неприступну фортецю, у вись піднімалися вежі, на стінах вартові. Збоку схоже на середньовіччя, якщо не вважати зброєю амуніцію.

   Ліс мовчав. Ні птахів, ні вітру, повна тиша від якої віє прохолодою. Насамперед знайшов деревце тонкіше. Трохи пристосувавшись до ваги меча і зробивши пару помахів різким ударом перерубав молоде деревце, навіть не відчувши спротиву. Далі знайшов старше дерево і разів у п'ять товще, близько десяти сантиметрів у діаметрі, таким же різким помахом його перерубав відчувши середній спротив і віддачу в зап'ястя. Таким чином зміг зрозуміти, що це майже максимум, а якщо взяти людину без броні, то ноги, руки чи голову зніме з мінімальним спротивом. Підкинувши кілька разів меч, поклав на землю і взявся за ножа з ручкою з мотузки. Перевіривши центр тяжкості залишився задоволеним, він був збалансований і міг використовуватись як метальний. Гострота хороша, помахом рубається деревце за три-чотири сантиметри, але з віддачею, а от як метальний показав себе на всі двісті відсотків увійшовши майже по ручку. Витяг я його без зайвих зусиль, ніби й не давить на нього нічого. Я насторожився, ліс раптово накрило мертвою тишею, що вже змусило мене напружитись. Різкий біль у потилиці і я йду вправо, а в дереві стирчить залізнична милиця, то як він увійшов у дерево говорив про вагому гостроту. Метрів за тридцять стояв... піп, священик, а може й чернець, чорт їх розбере. Вигляд у нього був грізний. Чорна мантія, обличчя приховано капюшоном, в руках він тримав два чорні кадили, що виходили зеленим димом і здавалося, що цього не може бути, я сплю і зараз він розчиниться. Навіть ущипнув себе, щоб дати організму зрозуміти, що це не міраж, а реально якийсь сатаніст. Ми стояли дивилися один на одного і мовчали, щось мені підказувало, що домовиться не вийде і що бою не уникнути. У потилицю знову кольнуло, пішовши з лінії метнув ножа у ймовірного ворога. Влучив, ззаду до мене підкрадалася якась образина, не людина, а якась невідома фігня. Потрібно віддати належне ножу, увійшов добре вийшовши з потиличної частини або що там у цього, щоправда, рукоять застрягла в голові. Так, треба було робити сталеву рукоятку чи стопор, адже витягувати і очищати буду від крові довго, а мотузку взагалі легше замінити, ніж почистити. Монах так і стояв на місці не рухаючись, тільки дим став густішим піднімаючись щільними клубами. Пролунало багатоголосе виття з усіх боків, услід за цим ліс наповнився звуками м'яких кроків. Включилося розкручування сприйняття. З усіх боків до мене мчали люди, але глянувши на покійного закралася думка, що не люди, а якісь чорти. Вже не зважаючи на святошу міцно стиснувши меч приготувався битися до останнього. Перший перевертень вилетів просто на мене і легким помахом руки зомлів. Наступний накинувся зі спини, сталь зійшлася зі сталлю, а в лапах у нього не було жодної зброї. Неймовірно, пазурі зі сталі! Відвернувшись пропустив удар зліва заробивши три криваві борозни на руці, потрібна практика. Відкинувши всі думки атакував розмашисто змусивши противників відійти на крок назад і відразу пішов перекатом хльоснувши мечем по тому місці, де мав виявитися третій і не прогадав ампутувавши лапу в районі коліна. Спіткнувшись пацієнт полетів на своїх братів, які його в ту ж мить і порвали своїми пазурами. Пощастило, що по мені тільки кінчиками пройшлися, а то я вже втратив би руки. Вони атакували разом збільшуючи власні шанси на успіх. Проскочивши перекатом між ними й рухаючись зі спини цілився я в голови, але невдало наступив на їхнього побратима і вийшло не умертвіння, а поранення. Схоже, я їх розлютив. Відкотився ще далі, а там де я щойно був з'явилися ще перевертні збільшивши свою кількість вдвічі. Користуватися магією не хотілося до останнього, а отже, танцюємо, а там крива вивезе. Дві атакуючі морди махали кігтями з шаленою швидкістю, але для мене з розкруткою третього рівня, вони були цілком помітні, що дозволяло відбиватися від тих, хто насідав. А коли б я бився з ними у своєму звичайному ритмі, то був би вже трупом. Увійшовши в ритм, вибрав проміжок порожнечі і пронизав серце одного з них, після чого повернувся до парирування ударів і знесення голови в паузі атакуючого. Наступну мить я запам'ятав надовго відчувши, що загроза повисла наді мною, підставив меч і розполовинив хитрого виродка, не повністю, тільки до грудної клітки. Меч заклинило кістками і вирвати його зараз не було часу, бо останній вовк переросток кинувся до мене, мабуть, побачив мене без небезпечної палиці змусивши вступити в повний контакт. Відбиваючись від породження ночі, дякував Німому за його навчання, без цього, я б і десяти секунд не протримався. І знову я грав від захисту, блок, блок, знову блок і хльосткий удар в основу м'язів для виведення працездатності рук. Удар у кадик був заблокований довгою мордою, від чого мій опонент відступив на крок замотавши головою, але мою атаку він відбив і знову ми закружляли в бойовому танці. Після десятого удару, я нарешті зміг вивести одну руку, що дозволило частіше працювати по другій. Як тільки руки були нерухомі вистачило три удари, щоб розбити кадик і назавжди забути про ці прокляті створіння. Знайшовши поглядом меч уперся в труп ногою і надзусиллям, все ж таки зміг його витягнути. А кістки цих виродків міцні, навіть дерево не давало такого спротиву.

- Як ти посмів вбити священних тварюк ЙОГО?

Шайсе, як же я міг забути про цей кадр, думав я, різко повертаючись до того, хто говорить і приготовившись атакувати.

- Тебе буде покарано. Твоя душа буде вічно укладена в чертогах первородного полум'я муками спокутуючи свою провину перед НИМ!

А голос у нього що треба, почуєш десь у темній кімнаті, тут і наробити справ не довго. Цього разу він рушив на мене, щось бубонівши про святих та інші побрехеньки. Ну як, скажіть мені, ось ці виродки можуть бути священні? Тільки повний даун назве їх так. Він не поспішав наступаючи на мене, як айсберг на Титанік, тяжкою та неминучою ходою праведної людини. Поки він ішов, я вирішив дізнатися, хто він такий.