Розділ 20

Позаду нас височів готель і тимчасовий будинок для всіх. Біля порогу будинку стояв Рарх спиною до нас з оголеним торсом й інструментами в руках від яких йшло ледь помітне світіння і, які оберталися на пил просто на наших очах й зникли. Почесавши голову і плюнувши в траву, він повернувся й збентежився, хоча, це деяким хилякам потрібно було знітитися дивлячись на нього. Торс, руки, шия, все було обвито жилами, які перепліталися в канати і час від часу рухалися в такт рухам власника. Мені аж стало прикро за стан власного тіла, що хоч і не було хилим, але ні у яке порівняння не йшло, та навіть поруч не стояло.

- Кхм…, - кашлянув Рарх. – я тут тойво, закінчив будиночок будувати. – відчуваючи на собі стільки поглядів, якось невпевнено повідомив він. А я зловтішаючись посміхався, пригадавши своє відчуття, коли перший раз потрапив до ратуші на «вибори». – Ну, я цей, до річки сходжу, тільки одягнуся. – і почав таки, одягатися.

   Коли все тіло скрив просторий балахон, відправився на вихід. Люди і «інші» під враженням від зворотного стриптизу, пішли до будівлі знайомитися з новими житловими умовами. Я ж пішов напереріз Рарху, Німий слідував за мною. Наздогнавши шустрого й вельми накачаного старого, повідомив, що йду з ним, так як сьогодні ледь не став закускою безтолкових «зречених». Німий, що йшов трохи попереду і вочевидь почувши мої слова, опустив голову і несхвально покачав головою. Ну так, тіло-охоронець ледь не втратив свого товариша влаштувавши змагання. Але, майже одразу розправив їх і кивнув. Швидка й цікава метаморфоза.

- То, як воно там, під куполом? – вирішив вгамувати свою цікавість.

- Якось швидко й незвично. – задумливо сказав Рарх. – Ніби будівництво, але якесь неправильне. От, як ми раніше будували, взяти хоча б ті дерев’яні хати? – риторично спитав він. – Все ручками та силою, а тут я скоріше був виконробом, що слідкував й іноді коригував сам процес, але не будівництва, а зведення. – розтріпавши своє, доволі густе волосся, продовжив. – Наприклад, помітив, що проводки немає і потрібно її провести, та немає кабелів. Як раз стоїть ціла бухта кабелів і пішла робота руками, – подивився на руки. – та вона теж незвична. Непотрібно було нічого вибивати, штукатурити, просто вкласти в стіну і закріпити. Під розетки і вимикачі ямки виколупував, а відчуття, ніби працюю не з бетоном, а з пластиліном. – подивився на нігті. – Але жодного бруду, пилу або чогось на кшталт. Яма під підвал і основа з’явилися самі, земля почала ущільнятися так, що стала додатковим страхувальним фундаментом і каркасом. Частина каналізаційної системи була цікавою. Можна, як завгодно пересунути і розташувати труби. Якось так. – неоднозначно підвів підсумок Рарх.

- Напевно, це добре? – обережно уточнив його думку я.

- Добре? Ти називаєш, це добре?! – підвищив він голос. Не потрібно було до нього лізти. – Та це, просто неймовірно! Немає потреби мати сотні людей, що будуть використовувати цю професію і після зміни починати спочатку. Це навіть не неймовірно, я просто в ЗАХ-ВА-ТІ! Ха-ха-ха! – у Рарха почався істеричний сміх.

- Добре, а то я було подумав, що все дуже погано, дивлячись на тебе. – посміхнувся цьому хитрющому старому.

   Поки йшли, розмовляли, про перспективи на майбутнє, але за розмовою я не слідкував. Зі слів Рарха виходило, що міняти професії можна, але будь готовий починати спочатку, навіть якщо раніше вже була така професія. А це означає, що мені нічого в цьому не світить. Я хочу вміти все і у мене, щодо цього є деякі думки, але для перевірки ще не вистачає деяких елементів, та скоро буде можливість все перевірити.

   Дійшовши до річки, трупів на землі виявлено не було. Щоправда, точно вказати місце, де я їх залишив, я б не зміг. Не запам’ятовував орієнтири на той момент. Обійшовши по колу, в радіусі п’ятисот метрів нікого не виявив. Поки Німий і Рарх були зайняті питанням гігієни, я вирішив перевірити, що ж таке, ця моя «просунута ідентифікація». Дістав ніж, почав на нього дивитися, включив, помилувався роботою пили, виключив, обдивився кожен зубчик і виявив, що один з них відколовся, протер пучком трави. Думав спробувати на зуб, але вирішивши, що це вже перебір плюнув і заховав його. Інформація не відображалась. Згадав першого «зреченого» у котрого без проблем прочитав рівень і як його називають й це все без ідентифікації, а тут нічого не виходить дізнатися навіть з нею. Намагався дістати інформацію з усього, що траплялося на очі й все так само, жодного прогресу. Переконавшись, що без підказки мені не впоратися, остаточно заспокоївся. Будемо вертатися, то поцікавлюся у Рарха.

   Коли опустилися сутінки й товариші вдосталь накупалися – ну, чисто діти, попрямували назад. Поки йшли, з’ясував у старого, що ж не так. Все виявилося до непристойності просто. Навик, хоч і пасивний, та без, так званої, команди діяти не буде. Якщо дивитися на якийсь предмет і не сформулювати бажання дізнатися про об’єкт спостереження інформацію, то нічого й не відбудеться! Ти повинен чітко розуміти, що тобі потрібна вся можлива інформація з вибраного об’єкту. У Рарха все просто, він, ніби, командує для того, щоб йому розгорнули інформацію – як я викликаю «статус» і я підозрюю, що це одне й те саме. Подякувавши за розгорнуте пояснення для особливо відсталих, почав намагатися дізнатися про той чи інший об’єкт. Так, правильно запросивши інформацію про ніж, дізнався наступне:

«Назва: Бойовий Ніж-пила

Клас: Зброя ближнього бою, холодна зброя.

Особливості: проникаюче поранення, рвані рани, затуплено.

Рекомендації: використовувати для атак по цілям в легкій броні, шкіряній або в повсякденному одязі. Заточити.

Міцність: 73/100%

Довідка: (+)»

   Зірвавши гриб, на вигляд, мухомор, цю шапку складно переплутати. Запросив інформацію по ньому:

«Назва: Мухомор червоний

Клас: Інгредієнт