Розділ 19

Підійшовши до купола і закатавши рукава, Рарх у нього увійшов і…, ну загалом, це все. Ніяких спецефектів не було, просто була люд… «інший» і немає його. Підійшовши і доторкнувшись до цієї пухлини, текст вже був інший:

«Йдуть будівельні роботи, очікуйте! Стороннім вхід заборонено!»

Вирішивши сьогодні нікуди не йти, дав розпорядження зібрати групу і вирушити в рейд за ресурсами. Головним призначив Берха, з ним не пропадеш і не загуляєш. А сам попросив Німого побути моїм спаринг партнером. Бій з тінню добре підтримує форму, але потрібна практика. Він погодився і ми почали танцювати.

   Не знаю, ким Німий був раніше, але його рухи, іноді, заворожують. Він рухався з такою грацією, що тому коту і не снилося. Рухи легкі, гарні, точно вивірені, але відчувається робота на публіку. Коли я думав, що от зараз я його точно дістану, він різко змінював стиль і рухався рвано й максимально продуктивно, не робив зайвих рухів, вчасно ставив блок, щоб вказати на неефективність моїх атак, а коли відмічаючи легких ударом вразливу точку. Я не звертав увагу на те, що коїться навколо, повністю погрузившись в якийсь лінивий, медитативний бій, а дарма. Як тільки Німий пропав з поля зору, я забарився і отримав товчок в спину. Як він там опинився, я не розумів, одним легким рухом спочатку зник, а потім вже стоїть позаду і розчаровано качає головою. Німий вказав на свої очі і зробив круговий жест рукою, типу «дивися обома й відрости очі на потилиці». Потім показав на себе і ткнув під ноги, палець наставив на мене і показав, що я маю атакувати. Наступні п’ятнадцять хвилин, я намагався дістати Німого, який за весь цей час не зрушив ані трохи. Він крутився на місці, немов вуж, а я не міг його дістати. Підсічки, відволікаючі маневри, підлі прийоми на зразок піску в очі пробував, але навіть так, він просто закривав очі і починав захищатися з заплющеними очима. Вирішивши, що потрібно трохи відпочити, поклонився в пояс, як це прийнято у східних країн, признаючи майстерність, на що Німий відповів таким самим жестом на знак поваги. Тут зі сторони ратуші почулися оплески, а хтось ще й свистіти намагався. За час нашого спарингу, всі вони мовчки стояли і спостерігали за тренуванням й мабуть були під враженням майстерності Німого. Підійшов молодший Орт.

- Оце ти даєш. – хлопнув по спині Німого, висловив своє захоплення він. – Я тепер з тобою дратися не буду ні за яких обставин, навіть по п’яні. – довірчим шепотом дав знати Німому молодший. – А от мій брат, думаю, захоче з тобою потягатися. Я ж йому все розповім. А тому тільки дай хорошого супротивника. – по дитячому розсміявшись, похрюкуючи закінчив Орт.

- Я таке тільки по телебаченню, раніше, бачив. – з дитячою безпосередністю промовив Тимофій. За час перебування тут, це перший раз, коли він заговорив при мені.

- Навчи нас теж! – вигукнули мої учні Рорх і Кхар.

   Німий оцінив їх поглядом кивнув. Ну, як пішло таке діло, повідомив, що непогано було б підтягнути тіло, дихання і взагалі, що тільки можна. Таким чином, у нас з’явилася маленька фізкультурна програма на кожен день. Давно пора було, але часу, як і завжди бракує й за всім одразу не встигається, а це тільки крихти з того, що ще потрібно зробити. Трошки перепочивши повідомив усім, що зараз буде проходити заняття по проведенню свого тіла в порядок і запрошуються всі бажаючі. К кросу і малої атлетики з невеликими фізичними навантаженнями. Підключилися діти і деякі бажаючи або просто вільні від справ «інші» та люди. Так пройшло ще дві години, потім півгодини на забіг до річки і швидке купання, щоб змити з себе весь трудовий піт.

   Закінчивши з гігієною повернулися назад, як раз заставши рейд групу, котра йшла на другий захід. Уточнивши у старшого Орта, як все минуло і отримавши оптимістичну відповідь відправився до купола з якого ще так і не вийшов Рарх. Година вже була обідня і тому, вирішивши, що якщо за шість годин нічого не змінилося, то зайві двадцять хвилин погоди не зроблять і ми, у будь-якому випадку все дізнаємося, відправився в ратушу. А там відбувалося наступне. Стояв накритий стіл у главі столу сидів хлопець з милою усмішкою і передчуттям. Через деякий час повернулися всі інші надягши паперові ковпаки, зроблені з буд-якого, доступного паперу, навіть були з газети у формі конусів. Тільки-но всі зібралися, як почувся хор десятків голосів.

- Happy Birthday to you! Happy Birthday to you! Happy Birthday dear Plorh! Happy Birthday to you!!!

Заспівавши вітальну пісню на стіл виставили пиріг замість торта, що був натиканий декількома звичайними свічками з воску у кількості чотирнадцяти штук. Тож потрапили ми на свято, про яке і не підозрювали. Подарунків, щоправда, не було і це мене засмучувало й знову накотили спогади з дитбудинку.

   От моє восьме день народження, я сиджу сам з шматочком торта. Нікого немає, адже я ні з ким не міг подружитися, якщо точніше, то зі мною ніхто не хотів дружити. З певного віку у нас в дитбудинку, хлопців на зразок мене набирали старші для роботи. Жебракувати, випрошувати у звичайних людей гроші, які вони заробляють і таке інше. Я завжди відмовлявся. Спочатку мене били, довго і боляче. Коли зрозуміли, що нічого цим не доб’ються, сказали, що тепер я буду вигнанцем, так як вони всім скажуть, щоб зі мною не спілкувалися. Так і сталося. Всі сторонилися мене, ніби я проклятий, коли я був майданчику обходили десятою дорогою, а в їдальні у мене був найбільший і пустий стіл. Саме тоді я начхав на всіх і намагався знайти плюси у самотності. Вже тоді, будучи дитиною був змушений знайти для себе вихід з цієї безнадійності, щоб не зійти з глузду. І я його знайшов. Знайшов у книжках. Скільки всього цікавого й корисного можна було з них взяти, які образи можна було уявити. Кожна книга запам’ятовувалася не як сухі слова, а ніби я переглядав відео. З тих пір, я завжди святкував день народження сам.

   Тряхнувши головою винирнув з не найсвітліших спогадів свого дитинства. Порившись у кишені й рюкзаку, який з останнього разу був майже порожній, знайшов ніж для дерева і лист паперу з мотузкою. Так як, більше у мене нічого не знайшлося з листа вийшов пакувальний папір, а замість стрічки використав мотузку. Запакувавши, відправився до іменинника.