Розділ 13

   Увійшовши в ліс, зрозумів одну просту річ, у нас повний гармидер у групі. Ні, я розумію, що жодних вказівок ніхто не давав, але ми ж, по суті, вийшли з умовно безпечної місцевості. Почнемо з того, що нашого травника одразу поперло вивчати нову рослинність. Там квіточка, там листочок, там травинка або, о Господи, цілий кущ і він тут же дістає ніж, а це, між іншим, найсправжнісінький «Кабар», що був ним обраний у якості «ніж травника». Система, під час присвоєння професії, повідомила, що потрібно обрати інструмент для роботи, краще за все ніж і чим краще, тим продуктивніше. До речі, я помітив одну дивину, у людей з відкритим навиком до ідентифікації, система видає більше інформації, а у тих, хто ще не відкрив її, все як у мене. Висновок очевидний, для кращої взаємодії треба бачити очима системи. Так от, мисливці почали розмовляти між собою і не так сяк, вони стояли один перед одним і тримали зоровий контакт. Очевидно оточення їх мало хвилювало. Збирачі у цей час почали очищати той п’ятачок, де ми стояли, але тут було видно, якусь злагодженість, кожен очищав свій сектор, хоча це, скоріше за все, було обумовлено розділенням зон і отриманням досвіду. Така картина розгорталася на моїх очах.

- Прошу хвилини уваги! – злегка підвищивши голос, тим самим висловивши невдоволення, промовив це максимально похмуро, всі одразу ж повернулися до мене. – Наскільки я встиг помітити, вас аж ніяк не хвилює той факт, що після того, як ми зайшли в ліс, почалася небезпечна зона. – максимально спокійним тоном, вирішив уточнити я. – А це означає, що зараз ви повинні були насторожитися й намагатися бути максимально зібраними, щоб ніяка гидота до нас не підібралася. Замість цього, що ми бачимо, мисливці, які по суті своїй являються бойовою одиницею, мило спілкуються між собою й чхати вони хотіли на безпеку інших учасників групи і в тому числі свою. – кожне слово було промовлено спокійно, але намагався вкласти всю сталь, що тільки міг. Адже, стальна рейка, що спокійно впаде на Вас, зламає більшу частину кісток, якщо не вб’є. При моїй згадці про мисливців, ці бевзні повісили голови й слухали цю тираду замість того, щоб братися за діло після мого зауваження. – Ларса, Тарх, от чим ви зараз зайняті? – голови піднялися, щоб втупитися й висловити на своєму обличчі не розуміння. – Я вам тільки, що сказав про те, що сталося за недосвідченості, а замість того, щоб прийняти все вище мною сказане до уваги і виправитися, опустили голови і вважаєте, що ваш винний вигляд, щось повинен змінити?

- Прошу вибачити, Імператоре. Цього більше не повториться. Дозвольте виконувати свої прямі обов’язки? – першою, ну й останньою заговорила Ларса, так як Тарх вже в усі очі слідкував за місцевістю, вертячи головою у всі боки.

- Поки просто спостерігайте, а я дам цінні вказівки нашому травнику й збирачам. – вже повернувшись, побачив вистроєних в лінію інших учасників експедиції. Відчитувати учнів не було потреби, вони стояли поруч і не робили жодних дій, окрім того, що крутили головами у різні сторони. Кхар, скоріше за все, ще пам’ятав випадок з отроками й підключив друга. – Вказівки для вас. Якщо є необхідність здійснити зупинку для взяття зразків або збирання, спочатку повідомляйте мені й тільки після того, як я буду бачити, що це дійсно має місце, ми зупинимося і будемо чекати, поки ви впораєтеся. Кхар підняв руку, мабуть для запитання. – Це наказ і він не обговорюється. За час нашого слідування необхідно виробити тактику, щоб…

   Не встигаючи договорити, Ларса почала стріляти по кущах, а так як у неї в руках була громадська версія голкомета, то після третього пострілу вона перестала стріляти. Зірвавши лук з плеча й наклавши стрілу, почав чекати. Не думаю, що вона почала стріляти від нудьги і як виявилося, не помилився. З кущів в які пішли голки, вилетів підсвинок, у крайньому разі, раніше це був саме він. Зараз дана свиня була розміром мені по пояс і шириною метр-півтора, а в роті я помітив ікла, що з ними не так одразу не зрозумів, а от трохи пізніше, коли цей трактор заголосив, була можливість побачити, що ікла трохи зігнуті, а значить призначені для розриву м’яса. На продумування плану часу не лишалося, тож я швидко натягнув лук, випустив стрілу, намагаючись попасти в око. Відстань була невелика, 25 метрів і тварина нікуди не рухалася цілих три секунди. В око я попав, але до мізків не дістав. Десь на середині реву, свинка замовкла, щоб одразу ж вдарити по вухам виском. В цей момент, можна було б знести друге око голкою й стовідсотково завалити цю тварюку. Але, як мовилося раніше, в мисливцях новачки, від цього Тарх виліз на дерево, Ларса впустила зброю у момент цього вереску. А цей потяг рушив на мене, я так розумію, для акту помсти й легкого перекусу. Дякувати Богові, що знаходився він відносно близько й дуже сильно гальмував, тому я встиг переміститися, але не до кінця. Зацідивши мені боком, я відлетів на кілька метрів, можливо зламавши ребра й відбивши спину. Учні від самого початку розійшлися в сторони і зараз одночасно з обох сторін запустили в нього розрядами. А я, щоб не відставати, теж пальнув у нього розряд підвищеної потужності. І це принесло свої плоди. Перший розряд, що потрапив у нього, розійшовся по тілу не причинивши шкоди. Другий, більш влучний або вдалий попав у поранене око і як я зрозумів, замкнув мозок, що привело свиню в ступор. Ну, а вже мій відправився в найбільш незахищену точку, а саме в задній бампер. І якщо другий його стопорнув, то мій привів до послабленого кишківника й онімінню м’язів філейної частини від чого цей хоробрий кнур сів на дупу і в те, що встигло з неї вивалитися. Як це було можливо, я швидко підвівся на ноги, підібрав гвинтівку і рушив до рила. Не доходячи двох метрів зробив постріл , знову ж таки по очах. Це була та точка, від якої кнур завалився і більше подавав ознак життя. Сів на землю, провів обстеження організму і зрозумів, що сильно перебільшив нанесену йому шкоду. Всього-навсього гематома й відбита дупа. Треба просто відпочити, хвилин, мабуть, 20 і можна рушати далі. Але спочатку…