Розділ 12

   Ранок зустрів мене запахом смаженого м’яса й несподівано кавою. Розліпивши очі й дотеліпавшись до вмивальника, швидко сполоснувши обличчя і помивши руки пішов на запах. Шукав я, звісно, не довго. На кухонному столі стояла картопелька, м’ясо, дві чашки кави і чотири тарілки. Біля раковини Рарх був зайнятий приготуванням салату. Це видовище мене зворушило, мало не назвав його господинею, ні-ні-ні, я не блакитної крові, я дівчат люблю, не потрібно мені таких помислів від старого. Всівшись за стіл, став чекати поки він договорить і поки всі збиралися до сніданку. Скоріше за все Рорх з Кхаром прийшли. Ну от, не встиг ще закінчити думку, як вони з’явилися із вбиральні з вмитими писками й руками, що ретельно протирали об штани. Обидва не виглядали бадьорими. Але це через те, що щойно прокинулися. Привіталися, сіли й почали чекати разом зі мною. Через п’ять хвилин на столі вже стояла миска з салатом і чотири людини, що завзято це все почали поглинати, воно й охолонути не встигло. Закінчивши вранішній ритуал, дав цінні вказівки.

- Отже, план дій на сьогодні. Зараз, ми, шановне панство, йдемо в губернію, потім… Рорх, Кхар, ви вже відкрили резервуар? – У їхніх очах було і так все написано, те, як вони на мене подивилися і те, як їм не сиділося на місці, дало мені зрозуміти, що вони готові до навчання хоч тут і зараз. Отримавши кивки в унісон продовжив. – тож, приділяємо час теорії. – ці дві моськи одразу встигли втратити, будь-який, інтерес і похнюпитися, ще не дослухавши, а вже мабуть, мати гнуть в мою сторону. Згоден, теорія річ не весела, але без неї нікуди. Пам’ятаю своє бажання створювати і творити на хімії, невігластво привело мене до неприємного результату, такого як, посічена рука від мензурки, що вибухнула. Так, було цікаво, не без цього, але ще й доволі боляче, а вивчивши теорію і маючи знання, що можна, а що не можна, все буде зроблено безпечно і без наслідків. Ще й до всього було соромно. Чого носи повішали? Потім ми вдвох, або ні, троє зі збирачів і один мисливець, підемо за ресурсами. Далі, в залежності від розуміння теорії, буде можна практикуватися. – о, ну що я казав, очі знову світяться і жадають знань, а дупа ковзає по стільцю в передчутті. Дивне порівняння, так, облишмо, щось ранок з кольоровим натяком, але я можу, я такий! – Після повернення будемо думати далі, адже «далі» буде залежати від успіху нашого походу. Зараз збираємося й виходимо на загальні збори. Рарх, всі сповіщені?

- Імператоре, все як ми говорили, о восьмій всі будуть готові, ще є півгодини. – прозвітував старий.

- Ну, тоді пішли. – з цими словами, я встав з-за столу і пішов збиратися.

Зайшовши в каплицю , зрозумів, що всі вже зібралися. Очевидно, щоб не змушувати Імператора чекати, всі прийшли трохи раніше. Усі погляди, як і минулого разу, були спрямовані на мене, але вже не було тієї тривожності й підозріливості, як на початку і атмосфера спостерігання не викликала того гнітючого стану.

- ВІТАЄМО ІМПЕРАТОРА!!! – гримнув єдиний хор у привітанні.

Піднявши руки повідомив усіх, що в них є ще п’ятнадцять хвилин і рівно о восьмій я почну говорити. Почувши, всі повернулися до свого спілкування і каплицю наповнив тихий гул. А ми з Рархом, спокійно піднялися і передивилися, чи все правильно написали. Рівно о восьмій почувся дзвін і всі замовкли очікуючи промову.

- Дякую всім, хто прийшов у таку ранню годину. Отже, я вас всіх зібрав, аби повідомити, що сьогодні ми ненадовго переїдемо до каплиці, якщо бути точним, то на два дня. – я думав, всі почнуть обурюватися, але всі досі мовчки сиділи і уважно слухали. – Це пов’язано з тим, що я хочу знести всі будинки і відбудувати їх. Ми не неандертальці, а це означає, що всім потрібне своє житло з комфортними умовами. Для втілення цього замислу, до його логічного кінця, мені потрібно розуміти, яка кількість будинків потрібна. Прошу вас повідомити, хто хоче жити разом, а хто окремо. – через двадцять хвилин було зрозуміло, що більша частина будинків пустує, та й побудовані були ще до початку системи. У підсумку, побудувати треба чотирнадцять будинків. Можна було вчинити інакше, і просто покращити будинки, але, як я зрозумів, покращити то можна, але вигляд він матиме той самий, що мене не влаштовувало. Передивившись з десяток будівель в 3D-форматі, я зрозумів, що саме вони й потрібні. Також, це допоможе прокласти систему зливу відходів і електрики, а так як, недалеко є річка, то й цілий Водопровід. – Потім, я і мої учні, плануємо вихід за необхідними ресурсами, мені знадобляться три збирача й один мисливець. – Збирачі знову відкрили мені нову віху, що стосувалася розвитку їх професії. За кожен її рівень, їх вмістилище збільшується на сотню кілограмів й визначившись хто піде, наша вантажопідйомність ресурсів стала 2.1 тони. З однієї сторони, це чимало, а от з іншої, діставшись дороги й розібрав одну машину, ми використовуємо, майже, половину місця збирачів. Через це, я попросив знайти мапу і відмітити на ній, найближчі поселення. Рухатися до міста не має сенсу, шлях туди займає трохи менше ніж дві доби, та через вагу, ми будемо доволі часто вертатися. А до найближчого поселення, за тими розрахунками, приблизно годину, якщо швидко. До нас напросився ще й травник, а мисливці сказали, що виділять пару новачків, так як їм буде корисно. Я погодився на розширення групи.

- Та передостання новина на сьогодні. Від сьогодні і назавжди вводяться правила Імперії. – як, і інформацію про знесення будинків, все було прийнято спокійно й без суперечок. Ніхто не почав сперечатися, або заперечувати, те, або інше правило й їх доцільність у цілому. Вислухавши їх, було дано підтвердження й знову система здивувала. Узгодивши правила, з грудної клітини вилетіло «Серце» перетворившись в Книгу, а по розміру з брошуру, з темно-червоного кольору обкладинка й шкіряною палітуркою, з написом «Закон Імперії». Ще більш було цікаво те, що вона повернулася туди звідки й прийшла, розлетівшись на дрібні уламки в кожного, хто був присутній , а в «статусі» з’явилася графа закону, при активації якої відбувалася матеріалізація книги у кожного громадянина. – Ну, й найостанніша новина на сьогодні… - взяв театральну паузу. – ВІТАЮ ГРОМАДЯН ІМПЕРІЇ ФЕНІКС!!! – з цими словами відбулася фіксація назви Імперії. У відповідь отримав гучномовне, «нехай живе Імператор» - На цьому зібрання оголошую завершеним. Через дві години, всім, хто бере участь у поході, бути готовими і чекати біля воріт. Збирачів, що лишаються, прошу братися до роботи. Вдячний всім за увагу. - Після цих слів, усі почали розходитися і ми не були винятком. Для теоретичного заняття ми зібралися вдома, збирачі почнуть роботу з порожніх будинків.