Розділ 11

   Дав поради учням, як стати магами і як це зробити краще, що, мовляв, перед сном, щоб організм мав змогу пристосуватися і при цьому не нашкодити. Згадавши свій досвід на дереві, викликав подив на їх обличчі сміхом, що вирвався. Шкода, що неможна, або я не знаю як, відкрити характеристики природним шляхом, це зекономило б очки, які можна було б вкласти у той самий інтелект й розширити свої здібності. Припустимо, «живе полум’я», всім добре, це ще та Мега для вбивства, от тільки, якщо резервуар замалий, то цілком імовірно, що може вбити й недосвідченого мага виснаженням, або його просто доб’ють поплічники ворога. Цей прийом можна використовувати тільки на одиночну ціль і то, тільки якщо резервуар дозволяє. Далі, «світляк», - ну погано у мене з фантазією, - так от, він вже є хорошим атакуючим заклинанням, так як не захищені, або ж противник зі слабким захистом, буде вбито кінетичним зарядом і живлення складає одну третю частину резервуару, що дозволяє створити цілих три заряди. Якщо ж ті, на кому буде використана здатність, просто помруть, то от їх товариші, що будуть близько знаходитися, отримають контузію, не надовго, але навіть, секунда сповільнення, тут і зараз уже вартують життів. На цьому мій перелік закінчується, тепер необхідно продовжувати дослідження.

   Прикро, що збільшене вивчення ніяк не реагує на «Мага» і не бажає втолковувати мені в голову, такі необхідні знання майстра. У той самий час, інші вміння дали поштовх і багато чого мені відкрили такого, з чим мені ще доведеться пововтузитися.

   Зараз було вирішено піти на обід і кожен був вільний і міг займатися тим, що йому до вподоби, до самого вечора. Як би мені не хотілося взяти «ідентифікацію», я прийняв рішення почекати. Я подумав, якщо вже з характеристиками вийшла така штука, то чому б і тут не повинно було б бути чогось цікавого. А от дехто, був не такий терплячий. Швидко спустошивши свої тарілки, Кхар і Рорх, швиденько зібралися й так само швидко ретирувалися. Питання, куди, не мало сенсу. Після розправи над отроками, особливо над останніми двома, хлопці більше ні про що не могли думати, тільки про магію. Головне, щоб мене не будили посеред ночі, аби наставляти науку.

   Спокійно поївши, подякував старому й вирушив до річки, адже те, що система впхнула у мою голову знання, не означає, що я став майстром. Ні, тепер мені потрібно практикувати м’язову пам’ять, інакше в реальному бою, вони мені не допоможуть. Діставшись, першим ділом почав бій з тінню, так як махати кулаками, це теж мистецтво. Аперкот, джеб, лоукік, підсічки, все це супроводжувалося сальто, перекатами, звичайним ухиленням. Дві години минули, як дві хвилини, стільки даних, що голова обертом. Сполоснувшись в річці й звільнивши сечовий міхур, перейшов до занять з луком. Перед тим, як перейти до стрільби, перевірив оперення на стрілах, баланс, тятива була ретельно перевірена на знос, яку, на мій подив, вже потрібно замінити, тож знання, то наше все. Провівши ретельну перевірку зброї, перейшов до стрільби. Стріли, виявилися хороші, оперення натуральне, наконечники загострені й дерево гарної якості. На дистанції в 10 метрів влучність показала, що я попадаю в коло радіусом з невеличке яблуко. Три стріли показали саме такий розкид, на двадцяти метрах влучність гірша. В голову попаду точно, а от дрібніші цілі вже можуть піти. Висновок, починаємо з 10 метрів і будемо рухатися далі. Виставивши таймер на дві години взявся за тренування. Остання стріла попала в дерево з відстані п’ятдесяти метрів й сповістила мене, що вона втомилася і більше не може, дуже огидним звуком поламаної, рипучої дерев’яшки, разом з тим спрацював таймер, сповістивши мене про завершення двох годин. За ці дві години було зламано сім стріл, тож у залишку маємо двадцять, малувато буде. Зате тепер я можу попасти в ціль з п’ятдесяти метрів точно в око, правда за умови, що він буде стояти і не рухатися. Вже уявляю собі цю комедію. Мужик, стій, я буду зараз в тебе стріляти, тож стій, не рухайся, щоб я влучив. Від такої заяви, він швидше навпіл він сміху переломиться. Та отроків і всілякі вбивства в стилі ассасіна, стають більш актуальніші, залишилося тільки скритність прокачати.

   Добре, що надворі весна, тепло й темніє пізно. З цими думками встановив таймер ще на дві години, час братися за силові вправи. Коли спрацював будильник, я якраз закінчував сьомий підхід віджимань, ще двадцять разів і можна закінчувати. От, наче сил небагато, усього тройка, а сотню роблю, майже не спітнівши. Нє, ну зараз зрозуміло, що я весь тхну запахом немитого тіла, але ж на початку, так. У лісі помітно потемнішало, сьома година, як ні як, і ще не літо, щоб в цей час було світло, як вдень. Так, все, час повертатися, тільки піт змию у воді, а то смердить сильно.

   У поселені все було добре, я встиг застати роботу збирачів та знесення цегляного будинку. За цим було цікаво спостерігати. Збирач – це доволі цікава професія. По суті, ти, як збираєш усіляке сміття, так і добуваєш його, в сенсі, щоб забрати цеглинку, тобі потрібно розбити стіну й вже тоді, якщо ти достатньо прокачаний, цей шматок, що відвалився, ти можеш забрати собі. При цьому, більшу частину роботи зробить твій професійний навик. Про все це, я дізнався від самих збирачів, до того ж, це ще й досвід дає, тож збирачі були мені вдячні й називали мене мудрим правителем Імперії. Адже, на початку вони могли збирати тільки ті шматки, що розміру з їх долоню, але до кінця будівництва вони вже могли анігілювати шматки об’ємом з колесо від легковика, при цьому не звертаючи увагу на його вагу. Всі збирачі першого рівня вже мали, після придбання професії, такий собі простір, де могли зберігати всі зібрані речі з максимально дозволеною вантажопідйомністю в пів тони. А всі предмети перероблялися і зводилися до одного виду, або підвиду. Таким чином із цегли, стін та стелі вони зібрали щось, близько 800 кг каменю, а так як, там іноді траплялася арматура й інші зміцнюючі конструкції, то й заліза, нікелю і навіть 2 грами золота знайшлося. Загалом, це дуже хороша робота, адже на ній можна, навіть, заробити.